ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України „Про внесення змін та доповнень до Закону України „Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” (щодо діяльності банків у платіжних системах)

(на заміну раніше поданого, реєстраційний № 6466 від 28.12.2004)

1. Обґрунтування необхідності прийняття Закону
Необхідність прийняття зазначеного проекту полягає у тому, що чинним Законом України „Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” невиправдано обмежується право банків – членів платіжних систем, якщо це не суперечить правилам відповідної платіжної системи, укладати договори з іншими банками-резидентами, які не є членами цих платіжних систем, про розповсюдження платіжних карток. Крім цього, проектом вирішується ряд проблемних питань, пов’язаних з повноваженнями банків щодо діяльності з емісії, розповсюдження та обслуговування платіжних карток.

Крім того, потрібно зазначити, що вже після внесення попередніх змін до Закону в його нормах залишається ряд не доопрацьованих моментів, які не лише будуть мати негативний ефект у довгостроковій перспективі розвитку карткового бізнесу банків, але й потребують негайного внесення відповідних змін до Закону.

2. Цілі і завдання прийняття Закону
Законопроект спрямований на надання права банкам – членам платіжних систем, якщо це не суперечить правилам відповідної платіжної системи, укладати договори з іншими банками-резидентами, які не є членами цих платіжних систем, про розповсюдження платіжних карток, оскільки відсутність даного права позбавляє нові або невеликі банки можливості видавати власним клієнтам платіжні картки, емітовані іншими банками. А це відповідно зменшує їх можливості щодо залучення клієнтів, хоча ця практика співпраці є досить поширеною між українськими банками і вже виправдала себе.

Метою проекту є також спрощення процедури документального оформлення випуску передплачених платіжних карток, надання можливості видавати в банкоматах українських банків іноземну валюту не тільки за допомогою власних карток, але й за допомогою карток інших іноземних банків, що до моменту внесення змін до Закону було серйозною статтею прибутку українських банків. Сьогодні ж передбачена можливість видачі лише гривень.

3. Загальна характеристика і основні положення законопроекту
Законопроектом пропонується внести зміни до статей 1, 9, 14, 15, 30 та прикінцевих положень Закону України „Про платіжні системи та переказ грошей в Україні”.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання
На даний час зазначені правовідносини врегульовані Законами України „Про платіжні системи та переказ грошей в Україні”, „Про Національний банк України”, „Про банки і банківську діяльність”, а також нормативними документами Національного банку.

5. Фінансово-економічне обґрунтування
Реалізація цього законопроекту не потребує додаткових витрат з Державного бюджету України.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття законопроекту
Прийняття цього законопроекту сприятиме зміцненню та подальшому розвитку банківської системи держави, підвищенню іміджу українських банків, оскільки з’явиться можливість зняття готівки у будь-якому банкоматі банку – члена міжнародної платіжної системи.

Законопроектом пропонується виключити норму чинного Закону, відповідно до якої допускається безпідставне розголошення банківської таємниці.

Проект
Внесений народним депутатом України
Л.М. Черновецьким (в/о 212)
(на заміну раніше поданого, реєстраційний № 6466 від 28.12.2004)

ЗАКОН УКРАЇНИ
Про внесення змін та доповнень до Закону України
„Про платіжні системи та переказ грошей в Україні”
(щодо діяльності банків у платіжних системах)

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

І. Внести до Закону України „Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 29, ст. 137 – ВВР, 2005, № 1, ст. 23) такі зміни та доповнення:

1. У пункті 1.24 статті 1 у визначенні терміна „неналежний переказ” слова „який не є платником” і слова „чи майновій формі” виключити.
2. В абзаці 1 пункту 9.5 статті 9 слова „банки повинні використовувати системи захисту інформації та” замінити словами „банки, які використовують системи захисту інформації”.
3. У пункті 14.7 статті 14 слова в дужках „(як мінімум трьох міжнародних та/або внутрішньодержавних систем)” виключити.
4. Абзац 1 пункту 15.9 статті 15 виключити. Відповідно, абзаци 2 і 3 вважати абзацами 1 і 2 та викласти абзац 1 у такій редакції: „Банки – члени платіжних систем, якщо це не суперечить правилам відповідної платіжної системи, можуть укладати угоди з іншими банками-резидентами, які не є членами цих платіжних систем, про розповсюдження платіжних карток та видачу останніми готівкових коштів за платіжними картками через власні каси або банківські автомати”.
5. У пункті 30.2 статті 30 після слів „в той самий день” додати слова „у межах операційного часу”.
6. Пункт 39.5 статті 39 виключити.
7. Доповнити п. 15.2 словами „за винятком наперед оплачених платіжних карток, що можуть продаватися емітентами без обов’язкового оформлення договору в писемній формі”.
8. Пункт 15.8 Закону виключити.
9. У розділі „Прикінцеві положення” виключити абзац 2 пункту 4.

ІІ. Цей Закон набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

До № 6466 від 21.04.2005
(на заміну від 28.12.2004)
Н. д. Л. Черновецкий

ВИСНОВОК
на проект Закону України “Про внесення змін та доповнень
до Закону України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні”
(щодо діяльності банків у платіжних системах)

Законопроектом пропонується надати банкам-членам платіжних систем, якщо це не суперечить правилам відповідної платіжної системи, право, укладати угоди з іншими банками-резидентами, які не є членами цих платіжних систем, про розповсюдження платіжних карток, а не тільки на видачу останніми готівкових коштів за платіжними картками через власні каси або банківські автомати.

Розглянувши пропозицію законопроекту, вважаємо за необхідне зауважити.

На нашу думку, пропозиція проекту, якою пропонується дозволити розповсюдження платіжних карток банкам-резидентам, які не є банком емітентом таких платіжних карток заслуговує на увагу. Запровадження такої пропозиції дозволить розширити коло осіб, які зможуть скористатися платіжними картками тих чи інших банків.

У той же час, зауважимо, що у разі прийняття законодавчої пропозиції у запропонованому вигляді, її положення не узгоджуватимуться із вимогами інших чинних норм закону. Зокрема, підпунктом 14.4 статті 14 Закону України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” зазначається, що “спеціальний платіжний засіб може передаватись у власність або надаватися в користування клієнту в порядку, визначеному договором з емітентом”, а підпунктом 14.5 цієї ж статті визначено, що “держатель спеціального платіжного засобу зобов’язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом…”.

Крім того, підпунктом 15.2 статті 15 Закону визначено, що “платіжна картка є власністю емітента і надається ним клієнту відповідно до умов договору”, а відповідно до п.6.3 статті 6 Закону “умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом – власником рахунка”.

Таким чином, на наш погляд, законодавча пропозиція потребує певного доопрацювання.

Вважаємо, що доцільно було б врегулювати на законодавчому рівні порядок та умови розповсюдження платіжних карток.

Слід також зазначити, що з огляду на те, що п. 6.3 статті 6 Закону України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” “порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України”, було б слушним для прийняття позитивного рішення з цього питання, додатково отримати експертний висновок Національного банку України щодо можливості реалізації законодавчої пропозиції та наслідків її прийняття.

Пунктом 3 проекту пропонується із тексту чинної норми, яка передбачає, що “торгівці, які здійснюють підприємницьку діяльність у сфері продажу товарів, громадського харчування та послуг та які відповідно до закону повинні використовувати реєстратори розрахункових операцій, зобов’язані забезпечити можливість здійснення держателями спеціальних платіжних засобів розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням цих спеціальних платіжних засобів (як мінімум трьох міжнародних та/або внутрішньодержавних платіжних систем), виключити вираз “(як мінімум трьох міжнародних та/або внутрішньодержавних платіжних систем)”. Зауважимо, що зазначена вимога чинної норми спрямована на упередження виникнення монополізму однієї платіжної системи. Зауважимо, що подані матеріали не містять достатніх обґрунтувань щодо доцільності скасування такої вимоги.

Щодо пропозиції пункту 6 частини І законопроекту, виключити п. 39.5 статті 39 Закону, що передбачає повідомляти членів платіжної системи про суб‘єктів помилкових та неналежних переказів з метою вжиття заходів щодо запобігання або припинення зазначених переказів, зауважимо, що з огляду на зростання на сьогодні в Україні обсягів розрахунків платіжними картками, потребує значної уваги, питання попередження та запобігання неправомірного використання платіжних карток, зокрема, шляхом моніторингу та ідентифікації суб‘єктів помилкових та неналежних переказів. Тому, зазначену пропозицію законопроекту варто відхилити. Подані до проекту матеріали не містять обґрунтувань щодо доцільності виключення зазначеного пункту.

Узагальнюючий висновок.

За результатами розгляду у першому читанні законопроект може бути прийнятий за основу з врахуванням висловлених зауважень та пропозицій.

Вик.: Чечетова Н.Ф., Крегул І.Ю.

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ
до проекту Закону України „Про внесення змін та доповнень до Закону України „Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” (щодо діяльності банків у платіжних системах)
(на заміну раніше поданого, реєстраційний № 6466 від 28.12.2004)