Особисте

У цій книзі я ділюся секретами успіху. Я пройшов свій шлях: від слідчого прокуратури – до проректора Київського державного університету, від бізнесмена-початківця – до керівника крупного концерну «Правекс», від народного депутата – до Київського міського голови. Книга буде корисна не лише бізнесменові, але і людині, не пов’язаній з бізнесом, оскільки в книзі я розповідаю не [...]

Я думаю, вам буде цікаво прочитати цю книгу. На сторінках своєї «Історії успіху» я намагався не просто переказати свій життєвий шлях, а й на конкретних прикладах зі свого минулого розповісти, які завдання може ставити перед нами життя і як їх потрібно вирішувати. Я не хочу нав’язувати Вам свою думку, але думаю, для Вас буде цікавий [...]

Я — людина публічна: був і народним депутатом, і кандидатом в Президенти. Зараз я мер найпрекраснішого міста світу — Києва, який став для мене рідним і яке я дуже люблю. Хоча народився я в Харкові. Це відбулось 25 листопада 1951 року. Виріс я без батька. З мамою.
Закінчив 4-у харківську середню школу. Як я зізнався у [...]

Найрідніша людина в житті кожного – мама. Матері нас люблять щирою і чистою любов’ю. Мама ніколи не забуває про свою дитину, всі її думки завжди з нею.

Як іноді нам не вистачає наших мам.

Степан – мій старший син. Моя гордість і моя опора. Він – особистість, яка відбулася, добрий і порядний хлопець. Він завжди прислухається до думки оточуючих. Степан завжди відрізнявся від однолітків своєю щиросердністю. Я з дитинства вчив його бути чесним і справедливим. Мої діти росли, і бачили в родині тільки любов і згоду і саме тому вони виросли добрими та щирими.

Христина всього на рік молодша за Степана. Однак вона народила мені вже трьох онуків – Льоню, Аліночку і Ваню.

Христина — обдарована дуже здібна жінка, дуже відповідальна. І гарний юрист із гарною освітою, оскільки закінчила Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченко. Вона — любляча мати для своїх дітей і любляча дочка.

У мене троє онуків – старшого звуть так само, як і мене – Леонідом. Молодший і середній – Іван та Леонід. І внучка – Аліночка.

Я дуже люблю, коли ми збираємося всі разом. Люблю дарувати моїм онукам подарунки. Але ще більше люблю отримувати подарунки від них.

«Я виріс без батька, тільки з мамою, яку я дуже любив і люблю (рік тому вона вмерла, і мені дуже її не вистачає), але, повертаючись подумки в часи мого дитинства, пам’ятаю її постійно стурбованою не вдома, а на роботі. Тому, повертаючись самостійно з дитячого садочка, я ріс у колі добрих людей – сусідів. Зовсім різних, зі своїми радощами та прикрощами, але які незмінно мене любили».

Зараз багатьом у житті не вистачає гармонії. А я от впевнений, що гармонію в життя людини приносять тварини. У мене на дачі живе кіт Яша, він дикий зовсім, вуличний, але він «класний парень».

15 років тому я не міг навіть уявити, що буду мати шикарну колекцією Мерседесів. У житті багато дива… Перший мій автомобіль опинився у мене зовсім випадково. Мені подарував його тесть в день весілля. Це було в листопаді 1977 року. По-чесному, я й не думав, що у мене коли-небудь буде автомобіль, тому що на той час це було якоюсь нездійсненною мрією.