Проект Закона об оружии

Номер, дата реєстрації:	1171 від 22.11.2002
Сесія реєстрації:	1 сесія IV скликання
Суб’єкт законодавчої ініціативи:	Народний депутат України
Ініціатор(и) законопроекту:	Кармазін Ю.А. IV скликання Черновецький Л.М. IV скликання Нечипорук В.П. IV скликання Римарук О.І. IV скликання
Авторський колектив
Головний комітет:	Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності
Інші комітети:	Комітет з питань національної безпеки і оборони Комітет з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією Комітет з питань бюджету
Текст законопроекту та супровідні документи:	Проект Закону 05.06.2002 Проект Закону (на заміну) 21.11.2002 Пояснювальна записка 21.11.2002 Авторський колектив 21.11.2002
Документи, пов’язані із роботою над законопроектом:	Висновок Головного науково-експертного управління 05.12.2002

Законопроект спрямований на врегулювання обігу зброї на Україні і поданий на заміну раніше розданих проектів аналогічних законів за реєстр. № 1171 від 6 червня 2002 р. і № 1171-1 від 2 жовтня 2002 р. На жаль, при доопрацюванні зазначених проектів не повністю були враховані рекомендації Головного науково-експертного управління, що висловлювались у висновках № 16/3-593 від 03.07.2002 р. і  № 16/3-1131 від 23.10.2002 р.

Проаналізувавши цей законопроект, Головне науково-експертне управління вважає за необхідне висловити такі зауваження і пропозиції до нього.

Зауваження і пропозиції загального характеру

1. Вважаємо, що проект також не досягає і поставленої перед ним мети, що була проголошена у зверненні його авторів до Верховної Ради України – “забезпечення  громадянинові України конституційного права на захист життя не на папері, а реально”. Адже надати право на придбання вогнепальної зброї “індивідуального захисту” пропонується лише окремим “привілейованим” верствам населення, до яких проектом віднесені народні депутати України та депутати місцевих Рад, деякі державні службовці та члени Кабінету Міністрів України, а також працівники правоохоронних органів (ст.11), незважаючи на те, що останні і так мають право на додатковий державний захист.

Інше обмеження, хоча прямо не передбачено законопроектом, зводиться до можливості отримати зброю лише матеріально забезпеченим особам, зважаючи на високу вартість зброї і враховуючи встановлені проектом податки та оплату багатьох перевірок та навчань.

Одночасно проектом ускладнюються умови для придбання “пересічними громадянами” газової зброї та пневматичної зброї, а також зброї, спорядженої гумовими снарядами несмертельної дії. Адже законопроектом пропонується на отримання такої зброї поширити процедуру, що передбачена для отримання короткоствольної вогнепальної зброї. Таким чином, встановлена на сьогодні процедура придбання зброї самозахисту, що вимагає проходження дозвільної системи і отримання ряду медичних довідок (тягнеться приблизно місяць і коштує близько 250 грн.) буде доповнена необхідністю сплачувати податок на зброю, проходити курси, скласти залік, що практично унеможливить придбання зброї самозахисту широкими верствами населення.

2. Обмеження щодо набуття права власності, що стосується можливості набувати юридичним і фізичним особам лише зброю вітчизняного виробництва (див. ст. 11 проекту), на наш погляд, не узгоджується з вимогами антимонопольного законодавства, оскільки Україна не має розвинутого виробництва стрілецької зброї. До того ж, військові та правоохоронні формування України мають право на придбання в тому числі й іноземної зброї (див. наприклад, ст. 23 Закону України “Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб”).

3. У проекті відсутні чіткі критерії класифікації зброї та її характерні ознаки, що дозволяють віднести її до того чи іншого основного виду зброї, що викликає ряд запитань. Наприклад, незрозуміло до якого виду зброї має бути віднесений пістолет Макарова (ПМ), якій знаходиться на озброєні як військових формувань, так і правоохоронних органів?

Взагалі поза правовим регулюванням має опинитись автоматична зброя, що перебуває на озброєнні правоохоронних органів (МВС, СБУ). Адже до військової зброї вона не може бути віднесена, оскільки остання може перебувати на озброєнні лише Збройних Сил України та інших військових формувань. Службово-штатною зброєю зазначена зброя також не може бути, оскільки до цього виду зброї не може бути віднесена автоматична зброя (див. ст. 1 проекту).

Тому, на наш погляд, слід було б більш ретельно підійти до врахування досвіду аналогічних законів інших країн (зокрема у ст. 5 Законі РФ “Про зброю” досить чітко вирішене зазначене питання).

4. Незважаючи на великий масив у проекті інформації ненормативного характеру, поза його увагою залишився порядок обігу учбової, сигнальної, вихолощеної, травматичної, електрошокової зброї тощо.

5. Вважаємо за доцільне чітко визначити у законопроекті умови носіння зброї. Так, зброя повинна носитися у кобурах, що мають спеціальні прилади для її фіксування, має бути заборонено без необхідності доставати зброю та публічно її демонструвати, передавати іншим особам, які не є її власниками та не мають права на придбання, зберігання, носіння та застосування даної зброї.

6. Реалізація розглядуваного законопроекту має призвести до збільшення кількості працівників дозвільної системи МВС України, які будуть реєструвати зброю, видавати відповідні дозволи, контролювати обіг зброї (її виробництво, ремонт, знищення, експорт, імпорт, транзит, утримання стрілецьких тирів тощо); має створюватися Державний збройовий кадастр, а також кулегільзотека. На ці та інші заходи потрібні певні державні кошти. Натомість, до проекту не додане фінансово-економічне обґрунтування та пропозиції щодо покриття витрат, як це передбачено п. 2 ст. 6.2.7. Регламенту Верховної Ради України.

7. Враховуючи, що ряд положень проекту мають технічно-прикладний характер, вважаємо, що слід було б узгодити його з відповідними зацікавленими відомствами, у першу чергу з Міністерством внутрішніх справ України, а також з відповідними фахівцями в галузі криміналістики. Адже вирішення деяких питань запропоновано на побутовому рівні, наприклад щодо заборони обігу певних видів зброї (див. ст. 17).

8. У проекті використовуються терміни, значення яких не розкривається, наприклад: “зброя індивідуального захисту” (ст.ст. 11, 21) , відомча зброя (ст. 20).

Зауваження і пропозиції до окремих статей законопроекту

До ст. 1
Вважаємо, що підлягає доопрацюванню понятійний апарат законопроекту.

1. На наш погляд, не слід давати визначення вже усталеним, нормативно визначеним термінам, оскільки це створює колізії і труднощі у практичному застосуванні законів. Зокрема, термін “посадові особи” вже визначений Законом України “Про державну службу”. Термін “державні органи” не узгоджується з Конституцією, де передбачено термін “органи державної влади”, який визначений ст. 1 Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”, і тому не слід вводити нове визначення. До того ж, запропонована редакція вказаного терміну, на наш погляд, є не зовсім вдалою. Вважаємо, що визначення “державних органів “як “органів державної влади та інших державних органів” є тавтологію.

2. Визначення цивільної зброї має містити чіткі ознаки, що мають відрізняти її від інших видів бойової вогнепальної зброї.

3. Деякі терміни, запропоновані проектом, вже визначені чинною Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженою наказом МВС України від 21 серпня 1998 р. № 622, і на наш погляд, немає сенсу міняти вже усталені і апробовані практикою терміни.

4. Підлягає коригуванню термін “комбінована зброя”, оскільки в законопроекті йдеться лише про вогнепальну комбіновану збою, про що і слід було б вказати у відповідному визначенні у ст. 1 проекту.

5. Звертаємо увагу на відсутності чітких ознак, що мають дозволити відокремити “саморобну” і “перероблену” зброю. Адже частково виготовлена “саморобна” зброя вже може бути кваліфікована як “перероблена” зброя.

6. Не можна погодитись з ототожнюванням термінів “реалізація зброї” і  “торгівля зброєю”. Адже наведена господарська операція може здійснюватись не лише у формі купівлі-продажу, а й у інший спосіб, зокрема: міна, поставка та інші цивільно-правові договори, які передбачають передачу прав власності юридичним або фізичним особам на платній або компенсаційній основі.

До ст. 2
1. На наш погляд, недоцільно виділяти окремо холодну зброю, оскільки остання може бути віднесена як до цивільної (наприклад мисливській ніж) так і до бойової (штик-ніж).

2. Не зовсім зрозумілими є підстави віднесення нагородної та колекційної зброї до підвиду цивільної зброї. Адже за своїми характеристиками зазначена зброя може бути як військовою, так і службово-штатною. Наприклад, при нагороджені відзнакою Президента України “Іменна вогнепальна зброя” вручається пістолет “Форт-12”, якій не може бути віднесений до цивільної зброї.

3. Сумнівним видається також виділення в окремий вид саморобної зброї. Адже за своїми кваліфікаційними характеристиками така зброя може бути віднесена до різних вищевказаних видів зброї.

До ст. 6
1. До пункту 2. Заборона незаконного обігу зброї та бойових припасів вбачається зайвою. Жодний закон не може дозволяти  “незаконний обіг” будь-якої продукції. З іншого боку, будь-який, не передбачений або не дозволений чинним законодавством обіг зброї вже буде незаконним і відповідно недозволеним.

2. До пункту 3. Не можна погодитись із забороною вкладних до гладкоствольної зброї нарізних стволів. Оскільки у законопроекті не вказано, що він має поширюватись лише на стрілецьку вогнепальну зброю, зазначений пункт унеможливлює навчання з вогневої підготовки у Збройних Силах, під час яких активно використовуються вкладні стволи (наприклад, при навчаннях танкістів).

3. До пункту 4. Викликає сумнів заборона обігу пристосованих до використання в якості зброї предметів ударної, дробильної та метальної дії, оскільки деякі з них можуть використовуватись, наприклад, під час спортивних змагань (метальні ножі, нунчаку). До того ж, у якості предмету ударної дії можуть бути використані молоток, молот, а їх обіг в України заборонити не уявляється можливим.

4. До пункту 6. Вбачається зайвою заборона обігу службово-штатної та цивільної вогнепальної автоматичної зброї. Адже за визначенням, наведеним у ст. ст. 1 і 11 проекту, автоматична зброя не підпадає під класифікацію цивільної або службово-штатної зброї.

5. До пункту 7. Вважаємо недоцільною заборону використання пристроїв для безшумної стрільби та нічних прицілів, на інших, крім військової, видах зброї.
На наш погляд, навряд чи це суттєво вплине на використання подібних пристроїв злочинцями. З іншого боку, з таким пунктом не погодяться працівники правоохоронних органів, на зброю яких будуть поширюватись зазначені вище обмеження.

Крім того, заборона використання нічних пристроїв не дозволить займатися нічним полюванням.

6. До пункту 8. Заборона зберігання і використання за межами спортивних об’єктів спортивної нарізної і пневматичної зброї за відсутності значної мережі таких об’єктів є, на наш погляд, невиправданою.

7. До пункту 9. Заборона пересилання зброї зробить неможливою інтернет-торгівлю.

8. До пункту 10. Зазначений пункт потребує уточнення, оскільки, якщо громадянин на законних підставах придбав зброю і має право на її носіння, то неясно, чому йому забороняється носити цю зброю під час проведення масових публічних заходів, навіть і не в місці їх проведення.

9. До пункту 12. На наш погляд, не зовсім обґрунтовано забороняється використання громадянами патронів до газової зброї, заряджених “нервово-паралітичними” речовинами. Слід звернути увагу на те, що хоча в побутовому обігу використовується такий термін, наприклад, у вигляді написів на газових балончиках, з метою посилити привабливість цієї продукції для покупця, однак це не відповідає дійсності, оскільки останні споряджаються  газами дратівної та сльозоточивої дії, про що на балончиках іноземного походження загалом повідомляється іншою мовою. Адже нервово-паралітичні гази відносяться до найнебезпечніших бойових отруйних засобів (Зарін (GB), Зоман (GD), Ві-Ікс (VX)), які викликають миттєвий параліч центральної нервової системи і смерть (достатньо 0,002 гр. речовини на 1 кв. км.). Причому стійкість таких речовин на місцевості складає від 1 до 60 діб. Зрозуміло, що газова зброя (як вид цивільної зброї) взагалі не може споряджатися такими боєприпасами.

10. Підлягає виваженому підходу заборона застосування “куль із зміщеним центром ваги”, оскільки за класифікацією патронів до автомата АК-74 такої кулі не існує. Взагалі будь-яка довгаста куля має зміщений до її хвостової частині центр ваги. Щоб компенсувати зменшення дулової енергії 5,45-мм кулі у порівнянні з кулею до 7,62-мм патрону компоненти кулі до патрону 5,45-мм підібрано так, що центр ваги зміщений назад до тієї межі, при якому куля зберігає свою стійкість тільки під час польоту, а при влученні в будь-яку перешкоду, навіть найлегшу, утрачає її і починає “кувиркатись”. Однак зазначена куля має маркування як “куля звичайна зі сталевим сердечником”, що має позначення “ПС” (однак це не спеціальна куля, що не дозволяє висувати обвинувачення у застосуванні кулі “із зміщеним центром ваги”).

11. До пункту 13. Зазначений пункт потребує уточнення, оскільки громадяни можуть мати у власності колекційну або нагородну зброю. При цьому за своїми характеристиками така зброя може бути віднесена як до військової, так і до службово-штатної.

До ст. 10
Процедура придбання службово-штатної зброї, визначена у цій статті, є сумнівною. Так, невідомо, чому заявки щодо придбання нарізної службово-штатної зброї мають відсилатись до Міністерства оборони України, адже цей орган не займається реалізацією зброї.

До ст. 11
1. Як вже вказувалось вище, обмеження щодо надання права на придбання вогнепальної зброї для особистого захисту за соціальним статусом порушує відомий конституційний принцип, встановлений ст. 24 Конституції України, за яким “не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками… соціального походження, майнового стану, місця проживання, або іншими ознаками”.

До того ж, безпека народних депутатів України забезпечується Управлінням державної охорони України разом з органами Служби безпеки України та Міністерством внутрішніх справ (див. Закон “Про статус народного депутата України”) при виконанні ними депутатських повноважень, а також за місцем їх проживання та членів їх сім’ї, що напевне надає більш надійний захист, ніж отримання вогнепальної зброї.

Крім народних депутатів України, державна охорона у разі наявності загрози життю чи здоров’ю може здійснюватися щодо членів Кабінету Міністрів України, керівників центральних органів виконавчої влади, які не є членами Кабінету Міністрів України, суддів Конституційного Суду України та Верховного Суду України, Голови Національного банку України, Голови Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим (див. ст. 7 Закону України “Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб”). Працівники правоохоронних органів та суду, відповідно до Закону “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів”, крім інших видів державного захисту, мають право на отримання зброї, засобів індивідуального захисту і сповіщення про небезпеку.

2. Статтею передбачається надання права на придбання і використання громадянами України такого невідомого виду зброї як “короткоствольна вогнепальна зброя індивідуального захисту”, поняття якої в проекті не дається.

3. У проекті не вказуються ознаки віднесення тієї чи іншої роботи до такої, що пов’язана з підвищеним ризиком, що не виключає застосування суб’єктивного підходу. Так, чинним законодавством не передбачено віднесення оперативно-розшукової діяльності, дізнання або досудового слідства до роботи, що пов’язана з підвищеним ризиком. Наприклад, відповідно до Кримінально-процесуального кодексу (ст. 110) органом дізнання у Збройних Силах України є командири   військових   частин,   з’єднань,    начальники військових установ. І навряд чи посада, наприклад, начальника військового інституту може вважатися такою, що пов’язана з підвищеним ризиком.

До ст. 19
До  можливих випадків використання зброї слід віднести захист від нападу тварин, а також подання сигналу.

До ст. 21
Вимога щодо зберігання цивільної зброї у стані, що виключає можливість її миттєвого застосування, може не дозволити використати таку зброю для самооборони, тобто за її цільовим призначенням. Яка ж зброя може бути віднесена до зброї індивідуального захисту у проекті не вказано.

До ст. ст. 14, 16, 17, 42—44
У зазначених статтях слід було б передбачити можливість судового оскарження прийнятих державними органами рішень, що відповідатиме вимогам ч. ч. 1 і 2 ст. 55 Конституції України.

До ст. 19
Умови застосування зброї викладені, на наш погляд, нечітко. Так, необхідно визначити, що застосуванню зброї повинно передувати попередження про намір її застосувати, а в деяких випадках і попереджувальний постріл (наприклад, тільки так зброю мають право застосовувати працівники міліції, за окремими винятками). Крім того, потрібно зазначити, що громадяни мають право застосувати зброю для охорони своєї власності, життя та здоров’я членів своєї сім’ї, а також для допомоги працівникам правоохоронних органів з їх дозволу.

До ст. 20
У цій статті не враховано, що правила перевезення і носіння зброї військовослужбовцями і працівниками органів внутрішніх справ визначаються також багатьма законами України (“Про міліцію”, військовими статутами тощо).

До ст. 34
У статті вказується, що до прав власників зброї належить можливість передачі вогнепальної зброї для користування іншим особам у порядку, визначеному даним Законом, однак ніде у проекті про таку можливість більше не згадується.

До ст. ст.  40—43
Ці статті регулюють порядок надання ліцензій на здійснення діяльності, пов’язаної з обігом зброї і боєприпасів. Положення щодо виробництва і ремонту зброї слід було б включити до Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, оскільки пунктом 2 ст. 9 цього Закону передбачено ліцензування такого виду діяльності.

Узагальнюючий висновок: за результатами розгляду в першому читанні законопроект може бути взятий за основу з урахуванням висловлених зауважень і пропозицій.

Керівник Головного управління                                                                А.Р. Мацюк

 

Вик.:   М.І. Хавронюк,       тел. 235-79-41
О.П. Петриченко, тел. 235-79-13
Проект (р.№ 1171)

До № 1171 від 22 листопада 2002 р.
Н. д. України Ю. Кармазін, Л.Черновецький,
В. Нечипорук, О. Римарук

На заміну раніше розданих проектів
(р.№ 1171 та 1171-1)

Запропонований проект Закону України ”Про зброю” розроблено на основі Конституції України. В проекті узагальнено досвід зарубіжних країн у вирішенні даного питання.

Враховано прогресивні положення законодавчих актів щодо зброї зарубіжних країн: Російської Федерації, Естонії, Федеративної Республіки Німеччини, Сполучених Штатів Америки, Республіки Молдова, Словацької Республіки та інших країн, а також проектів закону “Про зброю”, що поступили на розгляд у Верховну Раду України в 1995-2000 роках (автори законопроектів: В.Недригайло, М.Поровський, В.Шевченко, Ю.Кармазін та В.Мухін, О.Данільчук, І.Білас, два варіанти проекту Закону, раніше направлених Кабінетом Міністрів України,).

Чинне законодавство України, що регламентує обіг вогнепальної зброї в державі в нинішніх умовах, фактично дублює основні положення колишнього союзного законодавства з цих питань, яке повністю відповідало суті тоталітарної системи.

Конституцію України проголошено, що людина її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в нашій державі найвищою соціальною цінністю. Кожна людина мас невід’ємне право на життя, право па свободу та особисту недоторканість, а також недоторканість житла. Обов’язок держави – захищати життя людний. (ст.ст.З, 27, 29, 30 Конституції України). Вперше в Україні закріплено право кожного громадянина захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань. Ці конституційні положення особливо актуальні в наш час, коли криміналізація всіх сфер життя в Україні визнається як одна з найбільших загроз не лише особистій безпеці громадян, але й незалежному розвитку держави. Верховна Рада України констатувала, що корупція і організована злочинність загрожують національній безпеці та конституційному ладу України. Процес демократизації суспільства вимагає прийняття і відповідних законів. Одним із першочергових має стати прийняття закону “Про зброю”.

Основними положеннями в даному законопроекті є:

1.Надання громадянам права па придбання, зберігання і носіння короткоствольної вогнепальної зброї (пістолетів і револьверів).

Вогнепальна зброя с ефективним засобом реалізації громадянами конституційного права на самозахист.

Найбільш розвинені демократичні держави надали право володіння короткоствольною вогнепальною зброєю своїм громадянам і це справило стабілізуючий вплив на громадський порядок, зменшилася кількість насильницьких злочинів проти особи і протії власності.

Переважна кількість цивілізованих країн надали таке право своїм громадянам і це сприяло зменшенню числа насильницьких злочинів проти особи.

В Республіці Молдова громадянам дозволено володіння і користування короткоствольною’вогнепальною зброєю (пістолетами і револьверами). Право на придбання вогнепальної зброї мають громадяни, які досягли віку 18 років.

Сьогодні у Державній Думі Росії прийнято вже другий закон “Про зброю” і на розгляді є новий проект вказаного закону, який уже передбачає надання права громадянам Росії володіти короткоствольною вогнепальною зброєю (пістолетами та револьверами).

Спільним щодо вирішення питання про зброю в Республіці Молдова, Естонії, Федеративній Республіці Німеччині, у Словацькій республіці та в Сполучених Штатах Америки є те, що громадяни цих держав мають право володіти і користуватися короткоствольною вогнепальною зброєю, тобто пістолетами та револьверами. Придбання, зберігання і носіння короткоствольної вогнепальної зброї дозволено також у Австрії, Англії, Швейцарії, Угорщині, Ізраїлі.

Забороняється застосовувати вогнепальну зброю щодо жінок, осіб з явними ознаками інвалідності, неповнолітніх, за винятком випадків вчинення вказаними особами збройного або групового нападу.

Сьогодні у населення Естонії, чисельність якого складає 1,4 мільйони чоловік, знаходиться понад 100 тисяч одиниць вогнепальної зброї. Такий високий рівень озброєності населення не чинить негативного впливу на стан громадського порядку в державі, а рівень злочинності є сьогодні одним з найнижчих в Європі..

Конституція Сполучених Штатів Америки гарантує кожному громадянину США право на володіння і носіння вогнепальної зброї. Сьогодні на руках у американців близько 200 мільйонів одиниць вогнепальної зброї, по два стволи на кожну сім’ю. Із них близько 30 млн. одиниць – напівавтоматичної зброї і 3 – 4 млн. – сучасної автоматичної самострільної вогнепальної зброї армійських зразків /типу М-16, АК-47 тощо/.

Офіційно зареєстрована зброя, як правило не використовується при вчиненні умисних злочинів; наявність короткоствольної вогнепальної зброї на руках у населення не викличе зростання злочинності.

За результатами опитування тільки 16% громадян, що мають мисливську вогнепальну зброю, використовують її з метою самозахисту від злочинних посягань.

Військово-промисловий комплекс України спроможний не тільки задовольнити попит на зброю всередині країни, а й виробляти її на експорт; зростаючий попит па зброю стане важливим фактором нарощування виробництва не тільки збройових підприємств, а й піднесенню економіки України в цілому; завдяки цьому будуть створені Нові робочі місця, зменшиться безробіття в держані.

На думку західних експертів, кожен мільярд доларів, витрачений на виробництво озброєння і військової техніки на експорт, створює 50 тисяч робочих місць у галузях військової промисловості і ще 125 тисяч у суміжних сферах.

Висока ціна та податок на зброю як особливий вид власності сприятимуть поповненню державного бюджету і виключать суцільну мілітаризацію населення і на кінець, держава не в змозі поки що забезпечити безпеку своїм громадянам від злочинних посягань, а можливість збройної відсічі стане стримуючим₍ фактором для значної частини злочинців.

Звичайно висловлюються побоювання щодо зростання злочинності у зв’язку з появою додаткової кількості зброї у населення.

Як показує практика, зброя, яка офіційно зареєстрована і зберігається громадянами на законних підставах, для споєння умисних злочинів не використовується.

Крім того особа отримує право володіти зброєю тільки при згоді на обов’язковість перевірки наявності та стану вогнепальної зброї за місцем проживання її власника.

Тим самим дотримується конституційне положення щодо права громадянина на недоторканність житла (ст.30 Конституції України).

А по-друге, перевірка наявності та стану вогнепальної зброї – це платна послуга, кошти за її проведення можна використати хоча б і на організацію правової пропаганди серед населення.

Вводяться обов’язкові спеціальні курси по вивченню основ чинного законодавства щодо зброї, конструкції зброї, правил безпечного поводження з нею та проведення практичних стрільб для осіб, що хочуть придбати зброю.

По перше, громадянин разом зі зброєю отримує знання чинного законодавства щодо зброї навчиться з нею поводитися; по друге, курси – платна послуга, кошти за надання якої йдуть, наприклад, на технічне переозброєння органів внутрішніх справ.

Введення даного Закону в дію не потребує фінансових витрат з Державного бюджету, а навпаки дасть змогу отримати в бюджет додаткові кошти, відкрити нові робочі місця.

Оскільки торгівля зброєю є монополією держави, доходи від її реалізації стануть важливим джерелом поповнення державного бюджету.

Надавши право володіння короткоствольною вогнепальною зброєю своїм громадянам, як і в усіх демократичних державах, це справить стабілізуючий вплив на громадський порядок, зменшить кількість злочинів проти особи і проти власності.

Народні депутати України:

Ю.Кармазін, Л.Черновецький, В.Нечипорук, О.Римарук

За – 284   Проти – 53   Утрималися – 3   Не голосували – 90   Всього – 430

Рішення прийнято - За

Фракція  Наша Україна Кількість депутатів – 102 За – 39   Проти – 3   Утрималися – 2   Не голосували – 56   Відсутні – 2
Альошин В.Б.	За	Артеменко Ю.А.	За
Асадчев В.М.	За	Атрошенко В.А.	За
Балога В.І.	Не голосував	Безсмертний Р.П.	Не голосував
Беспалий Б.Я.	Не голосував	Білозір О.В.	За
Бойко Ю.А.	За	Бондар В.Н.	За
Бондаренко В.Д.	Не голосував	Васюник І.В.	Не голосував
Гаврилюк І.Я.	Не голосував	Гірник Є.О.	За
Григорович Л.С.	Не голосувала	Гринів І.О.	Не голосував
Гудима О.М.	Не голосував	Гуменюк О.І.	За
Гурвіц Е.Й.	За	Джемілєв М. .	Утримався
Джоджик Я.І.	За	Драч І.Ф.	За
Єхануров Ю.І.	Не голосував	Жванія Д.В.	За
Жебрівський П.І.	За	Жовтяк Є.Д.	За
Жулинський М.Г.	Не голосував	Загрева Б.Ю.	За
Заєць І.О.	За	Зварич Р.М.	Не голосував
Зімін О.П.	За	Іванчо І.В.	Не голосував
Івченко О.Г.	Не голосував	Ігнатенко П.М.	Не голосував
Капустін В.В.	За	Кармазін Ю.А.	За
Катеринчук М.Д.	Проти	Качур П.С.	Не голосував
Кендзьор Я.М.	Не голосував	Кириленко В.А.	За
Ключковський Ю.Б.	Не голосував	Коваль В.С.	Не голосував
Король В.М.	За	Косів М.В.	Не голосував
Костенко Ю.І.	Не голосував	Костинюк Б.І.	За
Круць М.Ф.	За	Лебедівський В.А.	Не голосував
Манчуленко Г.М.	Не голосував	Мартиненко М.В.	Відсутній
Матвійчук Е.Л.	За	Мовчан П.М.	Не голосував
Мойсик В.Р.	Морозов О.В.	Не голосував
Одайник М.М.	За	Олексіюк С.С.	Не голосував
Олійник Заєць І.О.П.М.	Не голосував	Омельченко О.О.	Не голосував
Оробець Ю.М.	За	Осташ І.І.	Не голосував
Павленко Ю.О.	Не голосував	Пинзеник В.М.	Не голосував
Поліщук М.Є.	За	Полянчич М.М.	За
Порошенко П.О.	За	Рибачук О.Б.	Не голосував
Сабашук П.П.	Не голосував	Скомаровський В.В.	За
Слободян О.В.	Не голосував	Соболєв С.В.	Не голосував
Сокирко М.В.	За	Стецьків Т.С.	Не голосував
Стойко І.М.	Не голосував	Стретович В.М.	Проти
Сулковський П.Г.	За	Танюк Л.С.	Не голосував
Тарасюк Б.І.	Не голосував	Тарасюк І.Г.	Не голосував
Терьохін С.А.	Не голосував	Ткач Р.В.	За
Томенко М.В.	Не голосував	Томич І.Ф.	Не голосував
Третьяков О.Ю.	Не голосував	Трофименко В.В.	Не голосував
Тягнибок О.Я.	За	Удовенко Г.Й.	За
Устенко О.А.	Не голосував	Філенко В.П.	Не голосував
Цехмістренко В.Г.	Відсутній	Червоненко Є.А.	Проти
Червоній В.М.	Не голосував	Черняк В.К.	За
Чечель М.Й.	За	Чорновіл Т.В.	Не голосував
Чорноволенко О.В.	Не голосував	Чубаров Р.А.	Утримався
Шандра В.М.	Не голосував	Ширко Ю.В.	Не голосував
Юхновський І.Р.	Не голосував	Ющенко В.А.	Не голосував
Ющенко П.А.	Не голосував	Яворівський В.О.	Не голосував
Фракція комуністів Кількість депутатів – 60 За – 0   Проти – 50   Утрималися – 0   Не голосували – 10   Відсутні – 0
Александровська А.О.	Не голосувала	Алексєєв І.В.	Проти
Анастасієв В.О.	Проти	Анісімов В.О.	Проти
Аніщук В.В.	Не голосував	Бабурін О.В.	Проти
Бондарчук О.В.	Проти	Борщевський В.В.	Проти
Буждиган П.П.	Проти	Буйко Г.В.	Проти
Герасимов І.О.	Проти	Гінзбург О.П.	Проти
Гмиря С.П.	Проти	Голуб О.В.	Проти
Грач Л.І.	Проти	Грачев О.О.	Проти
Гуренко С.І.	Проти	Доманський А.І.	Проти
Дорогунцов С.І.	Проти	Єщенко В.М.	Проти
Заклунна-Мироненко В.Г.	Проти	Катушева З.Г.	Проти
Кравченко М.В.	Проти	Крючков Г.К.	Не голосував
Кухарчук М.А.	Проти	Лещенко В.О.	Проти
Лобода М.В.	Проти	Маркуш М.А.	Проти
Мартинюк А.І.	Проти	Масенко О.М.	Не голосував
Матвєєв В.Г.	Проти	Матвєєв В.Й.	Проти
Мигович І.І.	Проти	Мироненко В.А.	Проти
Мішура В.Д.	Не голосував	Мороз А.М.	Проти
Наливайко А.М.	Проти	Новак В.М.	Не голосував
Носенко М.П.	Проти	Олійник Б.І.	Проти
Оржаховський А.В.	Проти	Парубок О.Н.	Проти
Петренко В.С.	Проти	Петров В.Б.	Не голосував
Полііт А.А.	Проти	Пономаренко Г.Г.	Проти
Пузаков В.Т.	Не голосував	Пхиденко С.С.	Проти
Родіонов М.К.	Проти	Самойлик К.С.	Проти
Симоненко П.М.	Проти	Сімонов В.Д.	Проти
Сінченко С.Г.	Проти	Сіренко В.Ф.	Не голосував
Соломатін Ю.П.	Не голосував	Ткаченко О.М.	Проти
Цибенко П.С.	Проти	Челноков С.Д.	Проти
Чичканов С.В.	Проти	Шульга М.О.	Проти
Фракція партій ППУ та Трудова Україна Кількість депутатів – 43 За – 40   Проти – 0   Утрималися – 0   Не голосували – 3   Відсутні – 0
Бауер М.Й.	Не голосував	Бичков С.А.	За
Буряк О.В.	За	Буряк С.В.	За
Васадзе Т.Ш.	За	Веретенников В.О.	За
Гадяцький Л.М.	За	Гіршфельд А.М.	За
Гладкіх В.І.	За	Горбачов В.С.	За
Гуреєв В.М.	За	Дашутін Г.П.	За
Деркач А.Л.	За	Деркач Л.В.	Не голосував
Довгий С.О.	За	Довгий Т.О.	За
Драчевський В.В.	За	Єдін О.Й.	За
Засуха Т.В.	За	Іоффе Ю.Я.	За
Клименко А.В.	Не голосував	Косьяненко О.В.	За
Кузьмук О.І.	За	Кукоба А.Т.	За
Литвин В.В.	За	Майко В.І.	За
Мхітарян Н.М.	За	Нощенко М.П.	За
Оніщук М.В.	За	Пінчук В.М.	За
Полякова Л.Є.	За	Поплавський М.М.	За
Раханський А.В.	За	Рудковський Д.О.	За
Сергієнко Л.Г.	За	Станецький Г.С.	За
Сташевський С.Т.	За	Стребко С.К.	За
Сушкевич В.М.	За	Чеботарьова Ю.С.	За
Чикал А.В.	За	Шаров І.Ф.	За
Шпиг Ф.І.	За
Фракція Регіони України Кількість депутатів – 43 За – 37   Проти – 0   Утрималися – 0   Не голосували – 1   Відсутні – 5
Авраменко В.Ф.	За	Акопян В.Г.	За
Антоньєва Г.П.	За	Байсаров Л.В.	За
Бастрига І.М.	За	Бахтеєва Т.Д.	За
Богатирьова Р.В.	Відсутня	Бронніков В.К.	За
Бубка С.Н.	За	Горбаль В.М.	За
Горлов Г.В.	За	Звягільський Ю.Л.	Відсутній
Зубанов В.О.	За	Кириченко Л.Ф.	За
Клімов Л.М.	За	Клюєв А.П.	За
Колоніарі О.П.	За	Комар М.С.	За
Коновалюк В.І.	За	Корсаков О.Я.	За
Круглов М.П.	За	Курас І.Ф.	За
Ландик В.І.	За	Ларін С.М.	За
Лєщинський О.О.	За	Майстришин В.Я.	За
Макеєнко В.В.	За	Наконечний В.Л.	За
Панасовський О.Г.	За	Пеклушенко О.М.	За
Рибак В.В.	За	Римарук О.І.	За
Сафіуллін Р.С.	Не голосував	Скудар Г.М.	Відсутній
Стоян О.М.	Відсутній	Тимошенко В.А.	За
Турманов В.І.	За	Хара В.Г.	За
Хомутиннік В.Ю.	За	Царьов О.А.	За
Четверіков І.А.	Відсутній	Шкіря І.М.	За
Янковський М.А.	За
Фракція Соціал-демократичної партії України (о) Кількість депутатів – 37 За – 34   Проти – 0   Утрималися – 0   Не голосували – 3   Відсутні – 0
Абдуллін О.Р.	За	Андресюк Б.П.	За
Блохін О.В.	За	Воюш В.Д.	За
Гайдош І.Ф.	За	Горбатов В.М.	За
Грановський О.Г.	За	Дубицький В.В.	За
Євдокимов В.О.	За	Заєць В.В.	За
Заплатинський В.М.	За	Злочевський М.В.	За
Кравчук Л.М.	За	Кузьменко П.П.	За
Лісін М.П.	За	Лукашук О.Г.	За
Льовін А.І.	За	Мазуренко В.І.	За
Немировський О.А.	За	Нечипорук В.П.	За
Песоцький М.Ф.	За	Писаренко А.Г.	За
Писарчук П.І.	Не голосував	Плужников І.О.	За
Подобєдов С.М.	За	Прошкуратова Т.С.	За
Руденко Г.Б.	За	Рябіка В.Л.	За
Сігал Є.Я.	За	Суркіс Г.М.	За
Сухий Я.М.	За	Франчук А.Р.	За
Франчук І.А.	За	Царенко О.М.	Не голосував
Шепетін В.Л.	Не голосував	Шурма І.М.	За
Шуфрич Н.І.	За
Група Демократичні ініціативи Кількість депутатів – 22 За – 19   Проти – 0   Утрималися – 1   Не голосували – 0   Відсутні – 2
Бандурка О.М.	Відсутній	Гавриш С.Б.	За
Галієв Е.Е.	За	Давидова Л.І.	За
Добкін М.М.	За	Зубець М.В.	За
Каратуманов О.Ю.	За	Колісник М.Д.	За
Плохой І.І.	За	Плющ І.С.	За
Потебенько М.О.	За	Развадовський В.Й.	За
Райков Б.С.	Утримався	Ратушняк С.М.	Відсутній
Резнік І.Й.	За	Рябікін П.Б.	За
Салигін В.В.	За	Салмін О.В.	За
Сандлер Д.М.	За	Святаш Д.В.	За
Фельдман О.Б.	За	Ярославський О.В.	За
Фракція Соціалістичної партії України Кількість депутатів – 20 За – 20   Проти – 0   Утрималися – 0   Не голосували – 0   Відсутні – 0
Баранівський О.П.	За	Бокий І.С.	За
Бульба С.С.	За	Вернигора Л.М.	За
Вінський Й.В.	За	Гармаш Г.Ф.	За
Грязєв А.Д.	За	Карнаух М.В.	За
Луценко Ю.В.	За	Малиновський О.П.	За
Мельник М.Є.	За	Мельничук М.В.	За
Мороз О.О.	За	Ніколаєнко С.М.	За
Рудьковський М.М.	За	Семенюк В.П.	За
Співачук В.Л.	За	Сподаренко І.В.	За
Цушко В.П.	За	Шибко В.Я.	За
Група Європейський вибір Кількість депутатів – 20 За – 18   Проти – 0   Утрималися – 0   Не голосували – 0   Відсутні – 2
Антемюк В.Д.	За	Бойко В.С.	За
Бондаренко Г.І.	За	Веревський А.М.	За
Вернидубов І.В.	Відсутній	Жеваго К.В.	За
Ісаєв Л.О.	За	Калетнік Г.М.	За
Кальніченко І.В.	За	Лапін Є.В.	За
Матвієнко П.В.	За	Матвієнков С.А.	За
Мусіяка В.Л.	За	Пєхота В.Ю.	За
Потапов В.І.	За	Савицький В.В.	За
Самофалов Г.Г.	За	Сацюк В.М.	За
Сівкович В.Л.	Відсутній	Челомбітко І.В.	За
Група Народовладдя Кількість депутатів – 19 За – 13   Проти – 0   Утрималися – 0   Не голосували – 6   Відсутні – 0
Гаврилюк В.В.	За	Губський Б.В.	За
Гуров В.М.	За	Демьохін В.А.	За
Задорожній О.В.	За	Іванов С.А.	За
Климпуш О.Д.	За	Козаченко О.О.	За
Миримський Л.Ю.	За	Мокроусов А.О.	За
Осика С.Г.	За	Поліщук К.А.	Не голосував
Правденко С.М.	Не голосував	Ременюк О.І.	Не голосував
Сватков Л.Б.	За	Толочко П.П.	Не голосував
Хмельницький В.І.	Не голосував	Шкляр В.Б.	Не голосував
Юхновський О.І.	За
Фракція Блоку Юлії Тимошенко Кількість депутатів – 18 За – 15   Проти – 0   Утрималися – 0   Не голосували – 3   Відсутні – 0
Білорус О.Г.	За	Волинець М.Я.	За
Головатий С.П.	За	Зубов В.С.	За
Кирильчук Є.І.	За	Левцун В.І.	За
Лук’яненко Л.Г.	За	Матвієнко А.С.	За
Омельченко Г.О.	За	Павловський М.А.	Не голосував
Сас С.В.	За	Семинога А.І.	За
Ситник К.М.	За	Таран В.В.	Не голосував
Тимошенко Ю.В.	За	Турчинов О.В.	Не голосував
Хмара С.І.	За	Шкіль А.В.	За
Позафракційні Кількість депутатів – 18 За – 9   Проти – 0   Утрималися – 0   Не голосували – 3   Відсутні – 6
Бартків В.П.	За	Беспалов О.П.	Відсутній
Біловол О.М.	За	Бондарчук С.В.	Відсутній
Васильєв Г.А.	За	Волков О.М.	Відсутній
Димінський П.П.	Не голосував	Зінченко О.О.	Відсутній
Касьянов С.П.	За	Кеменяш О.М.	За
Ківалов С.В.	За	Кіроянц С.Г.	Відсутній
Литвин В.М.	Не голосував	Насалик І.С.	Відсутній
Онопенко В.В.	Не голосував	Слабенко С.І.	За
Фіалковський В.О.	За	Черновецький Л.М.	За
Фракція Народно-демократичної партії Кількість депутатів – 16 За – 11   Проти – 0   Утрималися – 0   Не голосували – 5   Відсутні – 0
Заічко В.О.	За	Зарубінський О.О.	За
Каденюк Л.К.	За	Карпов О.М.	За
Кафарський В.І.	Не голосував	Косінов С.А.	Не голосував
Крук Ю.Б.	За	Мовчан В.П.	За
Олуйко В.М.	Не голосував	Павлюк М.П.	За
Петров О.В.	За	Пустовойтенко В.П.	Не голосував
Супрун Л.П.	За	Толстоухов А.В.	За
Шведенко М.М.	За	Шевчук С.В.	Не голосував
Фракція Аграрної партії України Кількість депутатів – 16 За – 14   Проти – 0   Утрималися – 0   Не голосували – 0   Відсутні – 2
Борзих О.І.	За	Ващук К.Т.	За
Гладій М.В.	За	Єремеєв І.М.	За
Калінчук В.А.	За	Козловський А.М.	За
Мартиновський В.П.	Відсутній	Плютинський В.А.	За
Рішняк І.М.	За	Самоплавський В.І.	За
Слаута В.А.	За	Сятиня М.Л.	За
Терещук С.М.	За	Шевченко О.О.	За
Шершун М.Х.	За	Шпак В.Ф.	Відсутній
Група Народний вибір Кількість депутатів – 15 За – 15   Проти – 0   Утрималися – 0   Не голосували – 0   Відсутні – 0
Астров–Шумілов Г.К.	За	Баграєв М.Г.	За
Бойко В.О.	За	Будаг’янц М.А.	За
Гапочка М.М.	За	Гошовський В.С.	За
Кириллов В.Д.	За	Мельников М.П.	За
Надрага В.І.	За	Сміяненко І.М.	За
Солошенко М.П.	За	Тополов В.С.	За
Фоменко К.О.	За	Цкітішвілі Е.О.	За
Щербань В.П.	За

Цей Закон регулює правовідносини, що виникають при обігу в Україні вогнепальної, пневматичної та холодної зброї, бойових припасів і спрямований на захист життя та здоров’я громадян, власності, охорону громадського порядку і громадської безпеки, природи  і  природних  ресурсів,  зміцнення  міжнародного співробітництва в боротьбі  зі  злочинністю  та  незаконним розповсюдженням зброї.

Розділ І. Загальні положення

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому  Законі спеціальні терміни вживаються в такому значенні:

- державні органи – органи державної влади та інші державні органи;

- посадові особи –  це особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також займають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності посади, пов’язані з виконанням організаційно – розпорядчих або адміністративно – господарчих обов’язків, або виконують такі обов’язки за спеціальним повноваженням.

- підприємства,  що мають особливі статутні завдання – підприємства, установи та організації  незалежно  від  форм власності, яким чинним законодавством України дозволено володіння чи користування зброєю для виконання виробничих, охоронних або інших, пов’язаних з обігом зброї, функцій;

- зброя  -  пристрої,  прилади  і предмети, спеціально виготовлені, конструктивно призначені і технічно придатні для ураження живої або іншої цілі і які не мають іншого виробничого чи господарсько-побутового призначення;

- основні частини зброї – частини зброї, що визначають її функціональне призначення і підлягають клеймуванню та нумеруванню на виробництві;

- вогнепальна зброя – зброя, призначена для ураження цілі на віддалі  метальним снарядом, що приводиться в рух миттєвим вивільненням хімічної енергії заряду пороху чи іншої речовини;

- стрілецька вогнепальна зброя – вогнепальна зброя, калібр ствола якої не перевищує 25 міліметрів;

/td

- наtrрізна вогнепальна зброя – вогнепальна зброя, що має спіральні нарізи у направляючій частині ствола і призначена, в основному, для кульової стрільби;

- гладкоствольна вогнепальна зброя – це вид вогнепальної зброї з гладкими стволами, гладкоствольні рушниці із свердловиною “парадокс” з нарізами 100-140мм на початку або в кінці ствола, гладкоствольні рушниці  з свердловиною “сюпра”;

- комбінована зброя – вид вогнепальної зброї,  що  одночасно  поєднує  нарізні та  гладкі  стволи  або має при гладкому каналі ствола нарізне  свердління біля дульного зрізу;

- бойові припаси – пристрої, конструктивно призначені й технічно придатні для пострілу зі зброї відповідного виду з метою ураження живої чи іншої цілі снарядом (кулею, шротом тощо);

- пневматична зброя – зброя, призначена для ураження цілі на віддалі метальним снарядом (кулею), що приводиться в рух  енергією стиснутих газів або повітря;

- холодна зброя – зброя, призначена для ураження цілі шляхом використання лише м’язової сили людини або механічної енергії;

- холодна ручна зброя – холодна зброя, яка утримуєтьtrся руками  людини  і  використовується  для ураження цілі при безпосередньому контакті з нею;

- холодна метальна зброя – холодна зброя, призначена для ураження цілі на віддалі метальним снарядом, приведеним у дію механічним пристроєм чи мускульною енергією людини;

- військова зброя – зброя, що перебуває на  озброєнні Збройних Сил України та інших військових формувань і призначена для вирішення бойових та оперативно-службових завдань з метою забезпечення виконання покладених на них функцій;

- службово-штатна зброя – с лужбово-штатною зброєю вважається короткоствольна нарізна (крім автоматичної), довгоствольна нарізна (крім автоматичної), глад­­­коствольна  довгоствольна зброя,  нарізна мисливська, придбана  в порядку  встановленому цим Законом та  іншими законодавчими актами України, міністерствами, іншими центральними органами державної влади, підприємствами, установами й організаціями незалежно від форм власності, що мають особливі статутні  завдання,  для озброєння особового складу охорони,  своїх працівників,  посадових осіб,  яким згідно із законодавством та  видом  діяль­­­ності дозволено користуватися зброєю;

- цивільна  зброя – зброя, призначена для використання громадянами з метою індивідуального захисту, полювання і зайняття спортом;

- несучасна  зброя – знята з виробництва та озброєння Збройних Сил України та інших військових формувань зброя, до якої не виготовляються боєприпаси, а також зброя зазначеного вище типу, виготовлена в сучасних умовах в одиничних екземплярах та малих  партіях  спеціально  для  виставок  (експозицій)  та колекціонування;

- газова зброя – вид ствольної зброї (пістолети і револьвери калібром до 12 мм), призначеної для тимчасового ураження живої цілі на обмеженій відстані або площі речовинами сльозоточивої та подразнюючої дії;

- саморобна зброя – зброя, повністю або частково виготовлена в кустарних умовах без відповідного дозволу;

- перероблена зброя – зброя заводського виготовлення, яка внаслідок внесення технічних змін в кустарних  умовах  без відповідного  дозволу,  набула  нові якості (менші розміри, придатність до автоматичної стрільби тощо);

- обіг зброї – виробництво, ремонт, реалізація, придбання, користування, носіння, застосування, зберігання, колекціонування, передача, перевезення, експорт, імпорт, ввезення,  транзитне перевезення та вивезення з території України зброї та її основних частин;

- виробництво зброї та боєприпасів – це виготовлення зброї, її основних частин та (або) складання зброї, виготовлення або спорядження боєприпасів чи виготовлення піротехнічних сумішей до них;

- реалізація зброї – торгівля зброєю, основними частинами до неї, боєприпасами, патронами відповідно до отриманих ліцензій та  на підставі виданих дозволів;

- ремонт зброї – це лагодження, реставрація чи переробка зброї шляхом усунення пошкоджень, заміни,  відновлення  або відповідної обробки спрацьованих деталей;

- зберігання зброї (боєприпасів) – володіння ними у місці, що не знаходиться безпосередньо при особі;

- носіння зброї – носіння зарядженої зброї особою поза місцем її постійного зберігання;

- перевезення  (перенесення)  зброї  та  боєприпасів  – транспортування їх як багажу, або разом з собою у стані, що виключає можливість миттєвого застосування зброї;

- стан, що виключає можливість миттєвого застосування зброї – зброя у розрядженому, розібраному стані;

- застосування зброї – здійснення умисного  прицільного пострілу, або інший спосіб використання бойових властивостей зброї з метою ураження живої чи іншої цілі, подачі сигналу тощо;

- сертифікація зброї і бойових припасів – підтвердження уповноваженими    державними    органами   відповідності тактико-технічних даних конкретних видів і типів зброї, бойових припасів до неї обов’язковим вимогам нормативно-правових актів із стандартизації.

Стаття 2. Класифікація зброї

Залежно від тактико-технічних даних,  призначення і способу виго­­­товлення вся зброя поділяється на такі види:

1. Військова

2. Службово-штатна

3. Цивільна:
a)мисливська
б)спортивна
в) нагородна
г) самооборони
д) сигнальна
є) колекційна

4. Холодна

5. Учбова (імітаційна)

6.Саморобна.

Окремі види зброї можуть поділятися на системи й моделі.

Приналежність конкретних зразків зброї (крім саморобної) до  заз­­­начених типів  і  видів,  а також до систем і моделей встановлюється у  Державному збройовому кадастрі України.

Стаття 3. Державний збройовий кадастр

Державний збройовий   кадастр  -  офіційний  збірник систематизованих відомостей про зброю і боєприпаси, обіг яких дозволений на території України.

Державний збройовий кадастр видається і ведеться Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандартом України). Відомості про зброю заносяться до Державного збройового кадастру Держстандартом України на підставі позитивних результатів сертифікації на протязі одного місяця з дня й завершення.

Кадастр перевидається один раз на п’ять років.

Держстандарт України  два  рази  на  рік  публікує систематизовані відомості про внесення змін і доповнень до Державного збройового кадастру.

Стаття 4. Сертифікація зброї та боєприпасів

Обов’язковій сертифікації підлягає зброя та бойові припаси, які виробляються в Україні або ввозяться для реалізації на її територію з-за кордону. Несучасна колекційна зброя не підлягає сертифікації.

Ввезення зброї та боєприпасів з інших країн для проведення їх сертифікації здійснюється у відповідності зі статтею 13 цього Закону.

Сертифікація зброї та боєприпасів проводиться Держстандартом України та його органами в порядку та у відповідності з вимогами, встановленими чинним законодавством України, а також діючими на її території міжнародними нормами.  Сертифікація  зброї  та боєприпасів здійснюється за заявками виробників чи осіб, що ввозять зброю та боєприпаси на територію України з метою її реалізації, протягом тридцяти днів після подання необхідних документів. За проведення сертифікації зброї сплачується державне мито.

Розділ ІІ. Основи обігу зброї та боєприпасів до неї

Стаття 5. Порядок обігу зброї

Порядок обігу  зброї  встановлюється  і регулюється цим Законом, іншими законодавчими актами, а  також  постановами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими уповноваженими державними органами.

Встановлені правила обігу зброї поширюються також на її основні частини та бойові припаси.

Стаття 6. Обмеження обігу зброї

На території України забороняється:

1) обіг зброї, не внесеної до Державного збройового кадастру (крім несучасної зброї);

2) незаконний обіг зброї та бойових припасів до зброї;

3) обіг саморобної та переробленої зброї, а також вкладних до гладкоствольної зброї нарізних стволів;

4) обіг пристосованих для використання в якості зброї предметів ударної,  дробильної  та метальної дії (кастетів, кистенів, нунчаків, метальних зірок – сюрикенів, метальних ножів, та інших предметів ударно-дробильної дії, за винятком спортивних снарядів);

5) обіг зброї, що своєю формою імітує безпечні предмети;

6) обіг як службово-штатної та цивільної зброї:

- вогнепальної автоматичної самострільної  зброї,  тобто зброї, призначеної для безперервної та одиночної стрільби;

- зброї, що має конструкцію, яка дозволяє складати чи розбирати ії таким чином, що при цьому не втрачається здатність здійснення пострілу;

7) встановлення  на службово-штатній та цивільній зброї пристроїв для безшумної стрільби і нічних прицілів, які знаходяться на озброєнні у Збройних Силах України та інших військових формуваннях;

8) зберігання та використання за  межами  спортивних  об’єктів  і  придбання громадянами вогнепальної спортивної нарізної зброї, холодної метальної і клинкової спортивної зброї, пневматичної зброї кінетичною енергією 7,5 Дж і більше, крім випадків, передбачених чинним законодавством;

9) пересилання зброї;

10) носіння зброї громадянами під час проведення масових публічних заходів;

11) носіння з  метою  особистого  захисту  холодної  і вогнепальної довгоствольної зброї за винятком осіб, яким таке право надане чинним законодавством;

12) придбання, зберігання і використання громадянами бойових припасів з кулями бронебійної, запалювальної чи розривної дії, куль зі зміщеним центром ваги, зі шротовими  зарядами  до пістолетів і револьверів, а також патронів споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, недопущених Міністерством охорони здоров’я України до використання;

13) перебування у власності громадян, об’єднань громадян військової та службово-штатної зброї.

Стаття 7. Виробництво зброї та боєприпасів, ремонт зброї

Виробництво зброї, крім військової,  її вузлів, частин, їх складання, переробка чи  ремонт  з метою відновлення втрачених вражаючих властивостей та   виготовлення бойових припасів  і патронів, їх компонентів, а також реалізація зброї, її вузлів і частин, бойових припасів і патронів та їх компонентів  здійснюються підприємствами,  організаціями та  громадянами на підставі ліцензій,  що видаються Кабіне­­­том Міністрів України або уповноваженим ним органом.

Без відповідних ліцензій виготовлення, ремонт і реалізація зброї,  бойових припасів і патронів не допускається.

Виробництво, ремонт і реалізація окремих видів зброї здійснюються   в порядку, встановленому цим Законом та іншими законодавчими актами України.

Виробники зброї, бойових припасів і патронів мають право:

власності або   повного  господарського  відання  на  виготовлену  зброю, бойові припаси і патрони,  а також на при­­­бутки від їх реалізації;

виготовляти зброю,  бойові припаси і патрони відповідно виданої ліцензії та продавати їх замовникам;

здійснювати конструкторські розробки  і  випробовувати  виготовлені  зброю, бойові  припаси і патрони в порядку, вста­­­новленому  законодавством України.

Виробники зброї, бойових припасів і патронів зобов’язані:

забезпечувати відповідність виготовлених зброї,  бойових припасів  і патронів  державним стандартам;

засвідчувати виготовлену   зброю   маркувальними  позначками  і  обліковими номерами,  а бойові припаси і патрони – маркувальними позначками;

вести облік виготовлених зброї,  бойових припасів і  патронів;

забезпечувати схоронність виготовлених зброї,  бойових припасів і  патронів і запасних частин до неї та компонентів  бойових припасів і патронів;

мати сертифікати  на всі види зброї,  бойових припасів і патронів, що виготовляються;

продавати виготовлені  зброю,  бойові  припаси і патрони.

Спорядженням патронів до мисливської вогнепальної гладкоствольної зброї можуть займатися власники такої зброї для особистого користування за наявності дозволу на її зберігання і носіння.

Військова зброя та бойові припаси до неї виготовляються за  заяв­­­ками  Збройних Сил України, інших військових формувань та Міністерства внутрішніх справ України , а також державних органів, що здійснюють постачання такої зброї іншим державам, на  державних підприємствах у порядку, встановленому цим Законом та  законодавством України.

Стаття 8. Реалізація вогнепальної зброї та боєприпасів до неї

Порядок реалізації військової зброї та боєприпасів до неї визначається Кабінетом Міністрів України.

Реалізацію службово-штатної та цивільної зброї і боєприпасів до неї здійснюють суб’єкти господарювання, які мають відповідну ліцензію.  Порядок  і  умови  реалізації  цивільної  та службово-штатної зброї визначається чинним законодавством та іншими нормативно-правовими актами України.

Стаття 9. Суб’єкти, що мають право на придбання зброї

Право на  придбання  відповідних видів зброї і бойових припасів на території України мають:

- державні органи;

- підприємства, установи та організації незалежно від форми власності для озброєння осо­­­бового складу охорони, своїх працівників і посадових осіб, яким згідно з законодавством та видом  діяльності  дозволено  користуватися  зброєю (далі – підприємства, установи і організації, що мають особливі  статутні завдання);

- суб’єкти, які згідно з чинним законодавством займаються виробництвом, ремонтом, реалізацією зброї та бойових припасів, утриманням стрілецьких тирів, стрільбищ, мисливських стендів, та інші, яким таке право надане чинним законодавством;

- спортивні та мисливські організації;

-(юридичні і фізичні особи) установи культури, що експонують колекції зброї, або використовують зброю під час кінозйомок чи проведення циркових вистав за участю хижих звірів;

- громадяни України;

- іноземні громадяни та іноземні юридичні особи у порядку, визначеному цим Законом.

Посадові особи, які підлягають державному захисту відповідно до законодавства України, мають право отримувати в тимчасове користування службово-штатну зброю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом.

Стаття 10. Придбання службово – штатної зброї

Державні органи, підприємства, що мають особливі статутні завдання та суб’єкти підприємницької діяльності, які мають право на придбання службово – штатної зброї, придбавають її за дозволами органів внутрішніх справ відповідно до статті 11 цього Закону.

Придбання нарізної службово-штатної зброї та боєприпасів до неї здійснюється за заявками, що надсилаються через Міністерство внутрішніх справ України до Міністерства оборони України, а також шляхом придбання їх у інших суб’єктів, що мають право на реалізацію відповідних видів зброї, у тому числі за кордоном у порядку, встановленому цим Законом.

Стаття 11. Придбання  зброї самооборони

Громадяни України набувають право на придбання зброї самооборони та боєприпасів до неї за наявності дозволу на зброю, передбаченого статтею 11 цього Закону, що видається окремо на кожен з наступних видів зброї:

- на  вогнепальну  гладкоствольну  мисливську  зброю  і боєприпаси до неї, газові  пістолети  і   револьвери, патрони до яких заряджені речовинами сльозо­­­точивої та  дратівної дії, пістолети і револьвери вітчизняного виробництва для відстрілу патронів споряджених гумовими або іншими аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії – громадянам України, які досягли 18 – річного віку;

- на вогнепальну комбіновану і нарізну мисливську зброю. При цьому право на придбання короткоствольної вогнепальної зброї індивідуального захисту та боєприпасів до неї  мають  лише громадяни України з 25 річного віку, які є народними депутатами України, та депутатами  органів місцевого самоврядування, державними службовцями, посади яких віднесені до першої-шостої категорії, членами Кабінету міністрів України,  суддями, працівниками правоохоронних органів або пенсіонерами таких органів, попередня робота яких була пов’язана з підвищеним ризиком (оперативно-розшукова діяльність, дізнання або досудове слідство).

Придбання і зберігання громадянами холодної зброї, обіг якої не заборонений цим Законом, дозволу на зброю і реєстрації не потребує.

Громадяни, які бажають придбати зброю, повинні пройти курси з вивчення основ законодавства України щодо зброї, її технічної конструкції та правил безпечного поводження зі зброєю, а також практичної стрільби. Організація відповідних курсів покладається на органи внутрішніх справ.

Для отримання дозволу на зброю громадяни подають органу внутрішніх справ за місцем проживання заяву встановленої форми, довідку про закінчення відповідних курсів, проходять медичний огляд, перевірку органів внутрішніх справ та складають залік з основ чинного законодавства та правил поводження зі зброєю і навичок щодо її застосування.

Дозвіл на  зброю  видається  на  кожну  одиницю  зброї відповідного виду. Заява громадянина про отримання дозволу на кілька одиниць зброї повинна  містити  обґрунтування  такої необхідності.

Бойові припаси та патрони до цивільної зброї придбаваються громадянами на підставі дозволів на зберігання і носіння зброї, в порядку, що визначається нормативними актами Міністерства внутрішніх справ України.

Стаття 12. Придбання, ввезення та вивезення   зброї  іноземцями

Іноземці мають право на придбання цивільної зброї   бойових припасів і патронів за дозволами, що видаються органами внутрішніх справ  на підставі клопотань дипломатичних представництв або консульських ус­­­танов держав,  громадянами яких вони є, а також міністерств та  інших  центральних  органів виконавчої влади України за умови вивезення такої  зброї з України не пізніше як через 5 днів після її придбання.

Іноземці, які отримали посвідки на постійне проживання в Україні,  мають право на придбання  зброї  в порядку, встановленому для громадян України.

Мисливська та спортивна зброя може ввозитися іноземцями в Україну  за  наявності  відповідного  дозволу органів внутрішніх справ та угоди  про полювання,  укладеної з мисливськими господарствами  або  запрошення  міністерств та інших центральних органів виконавчої влади для участі у  спортивних змаганнях.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади,  що зап­­­рошують іноземців для участі у полюванні чи спортивних змаганнях,  зо­­­бов’язані забезпечити надійне зберігання зброї та бойових припасів, що  ввозяться.

Така зброя повинна бути вивезена з України у термін, встановлений  зазначеною угодою чи запрошенням.

Порушення терміну  вивезення  іноземцями зброї з України тягне за  собою конфіскацію зброї та бойових припасів до неї в порядку, встанов­­­леному законодавством України.

Забороняється ввезення на територію  України та використання усіх видів, типів і моделей зброї іноземцями для забезпечення особистої безпеки, захисту життя і здоров`я інших громадян, їх власності, супроводження вантажів та інших  цілей, не передбачених частиною третьою цієї статті, якщо це не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України та законодавством України.

Стаття 1З. Дозвіл на зброю

Право на придбання зброї суб’єкти, зазначені в статті 9 цього Закону (крім Збройних Сил України та інших військових формувань), набувають після одержання ними дозволу на зброю, що видається на кожний її вид із зазначенням конкретної кількості одиниць у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ України.

Дозвіл на зброю видається органами внутрішніх справ за місцем проживання фізичної особи чи місцезнаходженням юридичної особи  на  протязі одного місяця з дня подання необхідних документів терміном на три роки. Якщо заявнику відмовлено у дозволі на зброю, то у місячний строк йому має бути повідомлено про це з обґрунтуванням підстав прийнятого рішення.

У разі придбання зброї та боєприпасів з метою подальшої їх реалізації, ввезення для проведення сертифікації (без права реалізації) та вивезення за межі України, дозвіл видається лише на їх придбання, довіз або вивіз з правом перевезення та зберігання до реалізації, завершення сертифікації чи доставки до місця призначення. Такі дозволи видаються органами внутрішніх справ терміном на шість місяців протягом десяти днів з дня подання  необхідних  документів.  Після отримання позитивних результатів сертифікації, ввезена зброя може бути реалізована в загальному порядку.

Стаття 14. Відмова у видачі та анулювання дозволу на зброю

Дозволи на зброю не видаються, а видані анулюються за наявності:

1) довідки (висновку) медичної установи про те, що особа за станом здоров’я не може володіти зброєю;

2) рішення суду про визнання громадянина  недієздатним, обмежено дієздатним чи безвісті відсутнім;

3) відомостей про систематичні порушення особою правил обігу зброї, громадського порядку, перебування на обліку та лікуванні від алкоголізму, вживання наркотичних засобів або психотропних речовин без призначення лікаря;

4) вироку суду про засудження особи до позбавлення волі;

5) непогашеної або не знятої у встановленому порядку з особи судимості  за  тяжкі  злочини, а також злочини, скоєні із застосуванням зброї чи вибухових пристроїв;

6) ухвали суду про направлення для відбування позбавлення волі осіб, умовно засуджених з відстрочкою виконання вироку, або ухвали суду про заміну не відбутого строку виправних  робіт покаранням у вигляді позбавлення волі.

Перелік захворювань та фізичних вад, за наявності яких дозвіл на зброю не видається, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 15. Продовження терміну дії дозволу на зброю

Продовження терміну дії дозволу на зброю чи дозволу на придбання і довіз або вивіз зброї та боєприпасів здійснюється органами внутрішніх справ на той же строк, на який його було видано, за один місяць до закінчення терміну дії з вирішенням питання на протязі одного місяця.

Підставами для відмови у продовженні терміну дії дозволу на зброю можуть бути:

- неподання заявником усіх необхідних документів або подання відомостей, що не відповідають дійсності;

- відсутність необхідних умов для забезпечення виробництва, ремонту, реалізації, обліку чи зберігання зброї і  бойових припасів або незабезпечення цих умов.

Стаття 16. Зупинення дії дозволу на зброю

У випадках  притягнення  власника зброї до кримінальної відповідальності, винесення вироку суду про умовне засудження до позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку або виправних робіт, орган внутрішніх справ може прийняти рішення про тимчасове зупинення дії дозволу на зброю до прийняття остаточного рішення у порядку, встановленому чинним законодавством чи, відповідно, на період випробувального терміну, відстрочки виконання або відбуття виправних робіт.

Особа, щодо якої було прийняте рішення про призупинення дії дозволу на зброю, повинна здати дозвіл, зброю та боєприпаси до неї на тимчасове зберігання до органу внутрішніх справ за місцем проживання. У разі ухилення від здачі вищезазначених предметів, останні можуть бути вилучені у примусовому порядку з дотриманням вимог, встановлених чинним законодавством.

Після усунення підстав для призупинення дії дозволу на зброю, орган внутрішніх справ повертає зброю, боєприпаси і дозвіл на зброю власнику.

Стаття 17. Припинення дії дозволу на зброю

Дія дозволу на зброю припиняється у разі:

1) закінчення терміну дії, на який його було видано у разі непродовження в порядку, встановленому цим Законом;

2) припинення  постійного  місце проживання  власника  на території України;

3) конфіскації чи оплатного вилучення зброї та бойових припасів на підставі вироку  суду  або  постанови  органу, уповноваженого   розглядати  справи  про  адміністративні правопорушення;

4) ліквідації підприємства,  установи,  організації  або припинення трудових відносин, у зв’язку з якими було видано дозвіл на зброю;

5) смерть власника зброї.

У разі припинення дії дозволу на зброю,  власник  або спадкоємець зобов’язаний реалізувати зброю та боєприпаси до неї у визначеному порядку в місячний термін.

При невиконанні  вказаної  вимоги  винні  особи  несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Питання щодо припинення дії дозволу на зброю вирішується судом.

Стаття 18. Реєстрація зброї

Придбана зброя реєструється шляхом внесення  запису  до відповідної графи дозволу на зброю, після чого останній надає право володіння, користування (в тому числі  застосування), носіння, перевезення зброї, придбання боєприпасів до неї, ремонт зброї, зберігання зброї та боєприпасів до неї  за  місцем проживання власника чи за місцем знаходження об’єкта, що підлягає охороні, а також розпорядження зброєю.

Придбана зброя  реєструється  в  день  реалізації  у відповідності  з  попереднім абзацом цієї статті суб’єктами підприємницької діяльності, що згідно з отриманою ліцензією займаються реалізацією зброї з наступним повідомленням необхідних даних органу внутрішніх справ у  порядку  та  за  формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України.

Суб’єкт, що  придбав  відомчу зброю, за винятком зброї військових  формувань  та  зброї,  придбаної  суб’єктами підприємницької  діяльності  для реалізації, а також зброї, ввезеної для проведення сертифікації, повинен зареєструвати її в органах внутрішніх справ не пізніше десяти днів з дня придбання у відповідності з частиною першою цієї статті. Термін реєстрації відомчої зброї – три дні з моменту подання необхідних документів.

Стаття 19. Користування зброєю та її застосування

Державні органи,  підприємства,  установи,  організації, посадові особи та громадяни користуються зброєю відповідно до її цільового призначення на підставі дозволу на зброю.

Громадяни мають право застосовувати зброю для необхідної оборони від злочинних та інших протиправних посягань, затримання злочинців  та  в  разі  крайньої  необхідності у випадках, передбачених статтями 36 і 39 Кримінального кодексу України.

Зброя застосовується  громадянами  як  крайній захід  для:

захисту від злочинних посягань на життя і здоров’я, житло та май­­­но, своє власне чи інших громадян;

захисту від   нападу   на  приміщення  організації,  установи  чи  суб’єкта підприємницької діяльності, де вони працюють;

затримання особи, яка скоїла злочин і намагається втекти або вчи­­­нити опір,  з наступною передачею її  працівникам  органів  внутрішніх  справ.

Забороняється застосовувати зброю самооборони щодо жінок з явними  ознаками вагітності  та  неповнолітніх,  крім  випадків  скоєння  ними  збройного чи групового нападу,  а також проти працівників правоохорон­­­них органів під час виконання ними службових обов’язків.

Відповідальність за  незаконне  застосування  зброї   самооборони  встановлюється законодавством України.

При враженні нападаючого внаслідок застосування вогнепальної зброї, особа повинна негайно викликати швидку медичну допомогу для пораненого, вжити заходів щодо забезпечення охорони місця події, сповістити органи прокуратури та міліції про застосування зброї.

Стаття 20. Носіння і перевезення зброї

Право на носіння і перевезення зброї та бойових припасів мають власники або користувачі зброї, які отримали і мають при собі дозвіл органів внутрішніх справ на зброю або ліцензію на здійснення діяльності, пов’язаної з обігом зброї чи дозвіл на придбання, довіз або вивіз зброї.

Правила носіння  службово-штатної  зброї  встановлюються Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом.

Правила здійснення перевезень відомчої зброї визначаються Міністерством внутрішніх справ України, а перевезення і носіння зброї  військовослужбовцями  Збройних  сил України та інших військових формувань – нормативними актами Кабінету Міністрів України.

Стаття 21. Зберігання зброї

Право на зберігання зброї надається фізичним і юридичним особам, які отримали у встановленому порядку  ліцензії  на здійснення діяльності, пов’язаної з обігом зброї або дозвіл на зброю чи придбання, ввезення або вивезення зброї і бойових припасів.

Зброя повинна зберігатись в умовах, що забезпечують її збереження та виключають доступ до неї сторонніх осіб. Цивільна зброя при зберіганні повинна знаходитись у стані, що виключає можливість її миттєвого  застосування,  за  винятком  зброї індивідуального захисту.

Для зберігання  відомчої  зброї і бойових припасів, що належать різним організаціям, дозволяється створення пунктів централізованого зберігання зброї на базі підприємств, що мають особливі статутні завдання.

До оформлення прийняття спадщини, у разі тривалого (більше трьох місяців) відрядження, проходження військових зборів чи строкової служби в Збройних силах України, а також за наявності інших  поважних  причин, з дозволу органу внутрішніх справ дозволяється тимчасове зберігання зброї без права користування у дорослого члена сім’ї або у близького родича власника зброї при дотриманні правил її зберігання.

Стаття 22. Колекціонування зброї

Право на колекціонування зброї надається  юридичним  та фізичним особам, які раніше отримали у встановленому порядку ліцензію на виробництво, ремонт чи реалізацію зброї, дозвіл на відкриття та функціонування стрілецьких тирів, стрільбищ, мисливських стендів або дозвіл на зброю.

Стаття 23. Експорт та імпорт зброї

Експорт та імпорт військової зброї і бойових припасів до неї, а також її основних частин здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів  України  уповноваженими  державними  органами  з додержанням вимог чинного законодавства.

Експорт та імпорт цивільної та службово-штатної зброї і бойових  припасів  до  неї  здійснюється  після  проведення сертифікації зброї за дозволом Міністерства внутрішніх справ України підприємствами, організаціями, установами і громадянами, що мають ліцензію на виробництво, ремонт або реалізацію цивільної зброї та боєприпасів до неї, дозвіл на відкриття та функціонування стрілецьких тирів, стрільбищ, мисливських стендів.

Ввезення зброї та боєприпасів для проведення їх сертифікації без права реалізації здійснюється в порядку,  встановленому статтею 13 цього Закону.

Ввезення та вивезення цивільної зброї та боєприпасів до неї громадянами України  проводиться  в  порядку,  встановленому Кабінетом Міністрів України або уповноваженим державним органом.

Ввезення зброї, що належить іноземним юридичним особам, службово – штатної та військової зброї іноземними громадянами та посадовими  особами  здійснюється  відповідно  до  укладених міжнародних договорів і міжурядових угод України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Охоронці, що супроводжують вантаж, мають право ввозу і вивозу  належної  їм  на  підставі  оформлених  документів службово-штатної зброї. Після передачі вантажів така зброя у дводенний термін повинна бути вивезена з території України.

Така зброя повинна бути вивезена з території України у термін, встановлений зазначеною угодою чи запрошенням.

Стаття 24. Транзит зброї

Транзит через територію України зброї, що належить іноземним юридичним або фізичним особам, а також інших вантажів, що охороняються  озброєною  охороною інших держав, здійснюється відповідно до укладених міжнародних договорів та міжурядових угод України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 25. Облік зброї

Уся виготовлена в Україні зброя, а також зброя, ввезена на її територію, підлягає облікові, який здійснюється шляхом збору, систематизації та реєстрації відомостей про наявність, стан та використання зброї в Україні в цілому, в Автономній республіці Крим, областях, містах і районах.

Система обліку і порядок реєстрації зброї визначається цим Закзасвідчувати виготовлену   зброю   маркувальними  позначками  і  обліковими номерами,  а бойові припаси і патрони – маркувальними позначками; Реєстрація зброїоном, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України або уповноваженого ним органу.

В Україні ведеться інформаційна кулегільзотека слідів, що залишаються на кулях та гільзах сертифікованих видів і систем зброї. Порядок ведення кулегільзотеки визначається Міністерством внутрішніх справ України.

Стаття 26. Контроль за обігом зброї

Державний контроль за обігом зброї та боєприпасів  (за винятком військової зброї та боєприпасів до неї) здійснюється державними органами, уповноваженими на те чинним законодавством України.

Вказівки цих органів та їх посадових осіб у межах їх повноважень із питань  дозвільної  системи  щодо  зброї  є обов’язковими  до  виконання  всіма  державними  органами, підприємствами, установами, організаціями і громадянами.

Розділ ІІІ. Особливості обігу військової, службово-штатної та окремих видів цивільної зброї

Стаття 27. Військова зброя

Обіг військової зброї та боєприпасів до неї регулюється чинним  законодавством,  нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України.

Стаття 28. Службово-штатна зброя

Службово-штатна зброя надається у тимчасове користування особовому  складові охорони, працівникам і посадовим особам державних органів, підприємств, що мають особливі  статутні завдання чи здійснюють діяльність, пов’язану з обігом зброї, тільки за наявності особистого дозволу на зброю виключно для виконання службових повноважень, а також обов’язків відповідно до статутних завдань підприємств, установ і організацій.

Порядок і умови видачі дозволів на службово-штатну зброю встановлюються Кабінетом Міністрів України чи уповноваженим ним органом.

Стаття 29. Нагородна зброя

Нагородна зброя – це зброя, отримана громадянами в порядку заохочення за особисті заслуги у довічне користування на підставі наказу державного органу чи посадової особи, яким відповідно до чинного законодавства України надано право нагороджувати іменною зброєю, а також на підставі нагородних грамот та інших документів уповноважених органів та посадових осіб іноземних держав.

Нагородна вогнепальна  зброя  реєструється  в  органах внутрішніх справ за місцем проживання нагородженого з видачею дозволу на зброю без зазначення терміну дії і зберігається в порядку, встановленому нормативно-правовими  актами  Кабінету Міністрів України чи уповноваженим ним органом.

Після смерті  нагородженого  нагородна зброя передається спадкоємцями до органу внутрішніх справ за місцем проживання.

Стаття 30. Колекційна зброя

Колекційна зброя – зброя,  що  спеціально  підбирається власником  за  окремими  властивостями  чи призначенням для формування колекцій та експонування в музеях, на виставках або за місцем проживання.

Колекційною може бути як сучасна так і несучасна зброя.

Вогнепальна колекційна  зброя,  що  використовується  як експонат у постійних музейних експозиціях, повинна бути приведена у стан, що виключає можливість її застосування.

Вогнепальна зброя  і боєприпаси, що використовуються як експонати на виставках, а також  зареєстрована  зброя,  що зберігається у відповідності з вимогами чинного законодавства, не потребують приведення їх у непридатний до стрільби стан.

Стаття 31. Спортивна зброя

Спортивна зброя – вид цивільної зброї,  що  відповідає стандартам міжнародних чи національних спортивних федерацій і призначається для проведення спортивних змагань та підготовки спортсменів і виконання ними кваліфікаційних нормативів.

Стаття 32. Мисливська зброя

Мисливська зброя – вид цивільної зброї, (мисливські карабіни, гладкоствольні рушниці, гладкоствольні рушниці із свердловиною парадокс з нарізами 100 – 140 мм на початку або в кінці ствола, мисливські рушниці з свердловиною “сюпра”, комбіновані рушниці, що мають нарівні з гладкими і нарізні стволи та мисливські малокаліберні гвинтівки), яка використовується громадянами, підприємствами і організаціями всіх форм власності для промислового, спортивного та любительського полювання.

Мисливські гладкоствольні   рушниці   можуть   також використовуватися як спортивна зброя та для охоронної діяльності.

Стаття 33. Зброя самооборони

Зброя самооборони – це вид цивільної зброї, яка за своїми  конструктивними  та  тактико-технічними  даними може використовуватись для самозахисту, захисту інших громадян, майна тощо від злочинних та інших протиправних посягань: вогнепальна  гладкоствольна довгоствольна зброя, яка не являється мисливською, мисливська гладкоствольна зброя, в тому числі патрони несмертельної дії, що відповідають вимогам Міністерства охорони здоров’я України;

газові  пістолети  і   револьвери  калібру до 12 міліметрів, патрони до яких заряджені речовинами сльозо­­­точивої та  дратівної дії. Для зарядження зазначеної зброї самооборони допускаються рецепту­­­ри, розроблені на основі речовин сльозоточивої та дратівної  дії,  які  пройшли токсиколого – гігієнічні  випробування і відповідають вимогам Міністерства охорони здоров’я  України;

пістолети і револьвери вітчизняного виробництва калібру до 12 міліметрів, патрони до яких споряджені гумовими або іншими аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії відповідають вимогам МОЗ України і допущені до використання.

До зброї самооборони не належать спеціальні засоби індивідуально­­­го захисту (упаковки з аерозолями сльозоточивої та дратівної дії – га­­­зові балончики, механічні розпилювачі).

Власники зброї самооборони зобов’язані один раз на три роки з метою перевірки наявності та технічного стану представити зброю до органу  внутрішніх  справ  за  місцем реєстрації.

Розділ ІV. Особливості реалізації та  припинення  прав, пов’язаних  з  володінням  зброєю та боєприпасами, а також здійснення діяльності, пов’язаної з обігом зброї

Стаття 34. Права і обов’язки власників зброї

Юридичні та фізичні особи, що придбали зброю та боєприпаси у власність або набули її у повне господарське відання, мають право:

- володіти,  користуватися  та  розпоряджатися  ними  з додержанням положень цього Закону;

- передавати зброю на тимчасове зберігання та користування іншим особам у порядку, встановленому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами;

- на компенсацію вартості зброї і боєприпасів у разі їх оплатного вилучення або добровільної здачі.

Власники зброї   зобов’язані   додержуватися   правил, встановлених чинним законодавством щодо обігу зброї, зокрема:

- реєструвати та перереєстровувати належну їм на законних підставах зброю;

- своєчасно вносити плату за видачу дозволу на зброю та перереєстрацію зброї, сплачувати щорічний податок на зброю;

- своєчасно  повідомляти  органи  внутрішніх  справ про реалізацію зброї та знімати реалізовану зброю з обліку в порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ України;

- забезпечувати збереження зброї і бойових припасів;

- користуватися  зброєю  відповідно  до  її  цільового призначення;

- вести облік придбаної відомчої зброї та боєприпасів;

- юридичним особам забезпечувати безперешкодний прохід і допуск до зброї працівників, що здійснюють державний контроль за обігом зброї, на територію підконтрольних об’єктів і місць зберігання зброї, а також надавати їм необхідну документацію;

- громадянам  своєчасно доставляти вогнепальну зброю до органу внутрішніх справ за місцем реєстрації для перевірки її наявності та огляду технічного стану;

- на вимогу органів внутрішніх справ пред’являти зброю, дозвіл на зброю та інші документи для контролю;

- негайно повідомляти органи внутрішніх справ про втрату або викрадення зброї, боєприпасів та дозволу на зброю, а також про зміну місця проживання, прізвища;

- мати при собі дозвіл на зброю у разі її носіння чи транспортування.

Стаття 35. Права і обов’язки користувачів зброї

Користувачі зброї мають право:

- володіти і користуватися зброєю у відповідності з чинним законодавством;

- застосовувати зброю в порядку,  передбаченому  чинним законодавством;

Користувачі зброї зобов’язані:

- дотримувати встановленого порядку поводження зі зброєю та боєприпасами;

- забезпечувати безперешкодний прохід та доступ до зброї працівників, що здійснюють державний контроль за обігом зброї, на території підконтрольних об’єктів і місць зберігання зброї, а також надавати їм необхідну документацію;

- за вимогою органів внутрішніх справ пред’являти зброю, дозвіл на зброю та інші документи для перевірки.

Стаття 36. Особливості укладання цивільно-правових угод щодо зброї

Власники зброї та боєприпасів можуть укладати щодо них цивільно-правові угоди тільки з особами, які мають дозволи на зброю чи на придбання зброї та боєприпасів або ліцензію на виробництво, ремонт та реалізацію цивільної, службово-штатної зброї і боєприпасів, створення та утримання стрілецьких тирів, стрільбищ, мисливських стендів.

Стаття 37. Спадкування зброї

Спадкування зброї  здійснюється  за  умови  одержання спадкоємцем дозволу або ліцензії, передбачених статтями 13 та 36 цього Закону в порядку, встановленому чинним законодавством.

У разі відсутності серед спадкоємців осіб, які мають або можуть мати право на придбання зброї, або їх відмови мати у власності зброю, остання разом з бойовими припасами протягом десятиденного терміну повинна бути здана до органу внутрішніх справ на зберігання, а в тридцятиденний термін після отримання свідоцтва про право на спадщину – направлена спадкоємцем на реалізацію або відчужена особі, що має відповідний дозвіл або ліцензію. В такий же термін спадкоємець, що має право і бажання придбати зброю, повинен подати заяву про її переоформлення на своє ім’я.

Стаття 38. Права  та  обов’язки  виробників  зброї та боєприпасів.

Виробники зброї та боєприпасів мають право:

- власності  або  повного  господарського  відання  на виготовлену зброю та бойові припаси, а також на прибутки від їх реалізації;

- виготовляти зброю і боєприпаси відповідно до виданої ліцензії та реалізовувати їх замовникам;

- здійснювати  конструктивні  розробки  і  випробовувати виготовлену зброю і боєприпаси у порядку, встановленому чинним законодавством.

Виробники зброї і боєприпасів зобов’язані:

- додержуватися правил, встановлених чинним законодавством щодо виготовлення зброї та боєприпасів;

- забезпечувати  відповідність  виготовленої  зброї  та боєприпасів державним стандартам;

- засвідчувати виготовлену зброю маркірувальними позначками і обліковими номерами, а бойові припаси -  маркірувальними позначками;

- вести облік виготовленої зброї та боєприпасів;

- забезпечувати  збереження виготовлених зброї, запасних частин, деталей до неї, бойових припасів та їх компонентів;

- своєчасно проводити сертифікацію вироблюваної зброї та боєприпасів.

Стаття 39. Права і обов’язки суб’єктів, які здійснюють реалізацію зброї та боєприпасів

Суб’єкти підприємницької  діяльності,  які  здійснюють реалізацію зброї та боєприпасів згідно з отриманими ліцензіями, мають право:

- здійснювати усі види оптової, роздрібної та комісійної торгівлі зброєю та боєприпасами;

- укладати у встановленому порядку цивільно-правові угоди з виробниками та власниками зброї і боєприпасів;

- здійснювати експортно-імпортні операції у відповідності з вимогами чинного законодавства;

- вчиняти інші дії, не заборонені чинним законодавством.

Суб’єкти підприємницької діяльності, які  відповідно  до ліцензій  здійснюють  реалізацію зброї та бойових припасів, зобов’язані:

- дотримуватися правил, встановлених чинним законодавством щодо реалізації зброї та бойових припасів;

- реалізовувати тільки сертифіковані види вогнепальної зброї та боєприпасів;

- реалізовувати зброю та боєприпаси особам,  що  мають відповідний дозвіл на зброю;

- вести облік придбаних для реалізації та реалізованих зброї і бойових припасів та подавати органам внутрішніх справ відомості про реалізовану зброю і осіб, що її придбали, в порядку та за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України;

- забезпечувати зберігання зброї та боєприпасів у порядку, визначеному статтею 21 цього Закону.

- проводити відстріл і передавати до державної кулегільзотеки кулі та гільзи, відстріляні з вогнепальної нарізної зброї, що продається ними, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, або уповноваженим ним органом.

Забороняється продаж зброї юридичним  і фізичним особам, які не пред’явили дозвіл на придбання відповідного виду зброї, а також бойових припасів без наявності дозволу на придбання зброї чи її зберігання і носіння, не відстріляної в установленому порядку зброї та за відсутності сертифіката відповідності на кожний вид зброї.

Стаття 40. Основні умови отримання ліцензії на здійснення діяльності, пов’язаної з обігом зброї та боєприпасів

Ліцензії на виробництво, ремонт і реалізацію зброї, її вузлів, частин, їх складання чи переробка, боєприпасів до зброї, крім зброї військових зразків та бойових припасів до неї, та здійснення іншої діяльності, пов’язаної з обігом зброї видаються Міністерством внутрішніх справ України за  заявою  суб’єкта господарювання. Заявники зобов’язані подати установчі документи, а також інші документи, передбачені чинним законодавством України.

Рішення про видачу ліцензії або про відмову в її видачі приймається в термін не більш як 30 днів з дня одержання заяви та необхідних документів. Ліцензія на здійснення певного  виду діяльності, пов’язаного з обігом зброї, видається на строк не менше ніж три роки. У разі закінчення строку  дії ліцензії, суб’єкт господарювання повинен отримати нову ліцензію в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Стаття 41. Підстави для відмови у видачі ліцензії

Підставами для відмови  у  видачі  ліцензії,  а  також продовження терміну її дії можуть бути:

а) неподання  заявником  усіх необхідних документів або подання ним відомостей, що не відповідають дійсності;

б) відсутність необхідних умов для забезпечення виробництва, ремонту,  реалізації, зберігання та обліку зброї і бойових припасів або незабезпечення цих умов.

Стаття 42. Зупинення дії ліцензії

Зупинення дії ліцензії на виробництво, ремонт і реалізацію зброї, її вузлів, частин, їх складання чи переробка, боєприпасів до зброї, крім зброї військових зразків та бойових припасів до неї, здійснюється органами, що їх видали, у разі виявлення порушень, що виключають можливість здійснення відповідного виду діяльності, на період до їх усунення.

У випадку, коли виявлені порушення є підставою до анулювання ліцензії, дія останньої призупиняється до остаточного вирішення питання про анулювання ліцензії.

У разі зупинення дії ліцензії і до прийняття остаточного рішення про анулювання чи продовження дії ліцензії, особа, щодо якої воно було прийняте, у десятиденний термін з дня зупинення дії ліцензії повинна передати наявну у неї зброю та боєприпаси на зберігання чи реалізацію іншій особі, що має на це право або до органу внутрішніх справ.

Рішення про призупинення дії ліцензії може бути прийняте не пізніше, ніж через 10 днів з моменту виявлення порушення.

Стаття 43. Анулювання ліцензії

Анулювання ліцензії на виробництво, ремонт і реалізацію зброї, її вузлів, частин, їх складання чи переробка, боєприпасів до зброї, крім зброї військових зразків та бойових припасів до неї:

а) добровільної відмови від ліцензії або дозволу;

б) ліквідації відповідного  підприємства,  установи  або організації;

в) систематичного  (більше двох разів на протязі року) невиконання у встановлений термін письмового попередження про усунення порушень законодавства, зробленого органом, яким видана ліцензія, або одноразового грубого порушення, яке призвело або створило реальну загрозу втрати зброї чи порушення її обліку;

г) виникнення  обставин,  передбачених статтею 41 цього Закону.

Рішення про анулювання ліцензії має  бути  прийняте  у тридцятиденний термін з моменту виявлення порушення.

Стаття 44. Вилучення зброї та боєприпасів

Зброя та бойові припаси вилучаються за рішенням державних органів, що видали ліцензію на  здійснення  підприємницької діяльності, пов’язаної з обігом зброї, або дозвіл на зброю чи інших уповноважених органів у разі:

а) відсутності ліцензії на виробництво, ремонт, реалізацію зброї і бойових припасів, здійснення інших видів діяльності, пов’язаних з обігом зброї або дозволу на зброю;

б) притягнення  до  адміністративної  чи  кримінальної відповідальності за правопорушення, вчинені з застосуванням зброї або  за порушення правил її обігу до прийняття рішення у встановленому порядку;

в) прийняття рішення про оплатне вилучення, конфіскацію чи звернення стягнення на майно у порядку, встановленому чинним законодавством;

г) у випадках, передбачених частиною 2 статті 16 та частиною 2 статті 46 цього Закону.

Вилучена зброя та  боєприпаси  зберігаються  в  органах внутрішніх справ до прийняття остаточного рішення в порядку, передбаченому  чинним  законодавством.

Вилучення зброї та боєприпасів здійснюється з дотриманням вимог, встановлених Кримінально-процесуальним, Цивільно-процесуальним кодексами України, а  також  Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Порядок реалізації   вилученої   зброї  встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Розділ V. Захист прав, вирішення спорів та відповідальність за порушення законодавства про зброю

Стаття 45. Недопустимість  обмеження  прав  виробників, власників і користувачів зброї

Право власності виробників, користувачів і власників зброї може бути обмежене в разі невиконання ними своїх обов’язків у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Рішення про вилучення зброї та боєприпасів, припинення, непродовження, анулювання чи зупинення дії дозволу на зброю, ліцензії на здійснення діяльності, пов’язаної з обігом зброї, відмову у їх видачі, а також інше рішення, що обмежує права, передбачені цим Законом, повинно  бути  письмово  оформлене уповноваженим на це органом чи посадовою особою з викладенням мотивів та підстав його прийняття і повідомлено особі, щодо якої воно прийняте на протязі 10 днів з моменту його прийняття. Дане рішення може бути оскаржено в суді.

Стаття 46. Відповідальність за порушення законодавства про зброю

Особи, винні в порушенні порядку обігу зброї та боєприпасів, а також у її розкраданні, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Порушення порядку ввезення, термінів вивезення зброї та боєприпасів  іноземними  юридичними  та  фізичними  особами, встановлених частиною 3 статті 12 та частиною 8 статті 23 цього Закону, а також порушення ними правил їх обігу на території України,  тягне  за  собою  адміністративну відповідальність порушника і вилучення  зброї  та  боєприпасів  у  порядку, встановленому чинним законодавством.

Розділ VІ. Дія міжнародних договорів

Стаття 47. Дія міжнародних договорів

Якщо міжнародним  договором  України,  ратифікованим  у встановленому порядку, визначені інші правила обігу зброї ніж ті, що передбачені цим Законом, то застосовуються норми міжнародного договору України.

Розділ VІІ. Заключні положення

І. Закон набирає чинності з моменту його опублікування, за винятком:

стаття 11 в частині придбання короткоствольної вогнепальної зброї – через 1 рік після прийняття Закону;

абзац третій частини ІІ статті 39 – через 1 рік після прийняття Закону.

ІІ. Кабінетові Міністрів України у шестимісячний строк:

подати до Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства України для приведення його у відповідність з цим Законом;

привести у відповідність з цим Законом раніше прийняті рішення Кабінету Міністрів України, які не відповідають цьому Законові, та прийняти необхідні рішення на його виконання;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади нормативно-правових актів, що не  відповідають цьому Законові, а також прийняття ними відомчих нормативних актів щодо його реалізації.

ІІІ. Установити, що раніше видані дозволи на придбання, зберігання та  носіння  вогнепальної  зброї,  ліцензії  на виробництво, ремонт та реалізацію зброї зберігають чинність до закінчення терміну їх дії.

Народні депутати України:

Ю.Кармазін, Л.Черновецький, В.Нечипорук, О.Римарук

Проект (р.№ 1171)
На заміну раніше розданих проектів
(р.№ 1171 та 1171-1)_
Вноситься народними депутатами України Ю.Кармазіним, Л.Черновецьким, В.Нечипоруком, О.Римаруком