Проект Закона о внесении изменений в некоторые законы Украины

Номер, дата реєстрації:	7279-1 від 16.01.2006
Сесія реєстрації:	8 сесія IV скликання
Суб’єкт законодавчої ініціативи:	Народний депутат України
Ініціатор(и) законопроекту:	Черновецький Л.М. IV скликання
Авторський колектив
Головний комітет:	Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності
Інші комітети:	Комітет з питань правової політики Комітет з питань свободи слова та інформації Комітет з питань бюджету Комітет з питань Європейської інтеграції
Текст законопроекту та супровідні документи:	Проект Закону 16.01.2006 Подання 16.01.2006 Пояснювальна записка 16.01.2006 Порівняльна таблиця 16.01.2006 Авторський колектив 16.01.2006
Документи, пов’язані із роботою:	Висновок Головного науково-експертного управління 07.02.2006

 

Проходження законопроекту

Останній стан:	Опрацьовується в комітеті
Останній етап проходження:	Вручено для ознайомлення (19.01.2006)

Законопроект спрямований на встановлення кримінальної відповідальності за “умисне поширення свідомо неправдивої або недостовірної інформації щодо діяльності фінансової установи у засобах масової інформації та інформаційних системах загального доступу…” –  для чого пропонується доповнити Кримінальний кодекс України (КК) новою статтею 232-1.

Необхідність прийняття проекту у Пояснювальній записці до нього обґрунтовується твердженням про нібито збільшення фактів розповсюдження таких відомостей, що може призвести до фінансової кризи як у самій установі, так і на окремому фінансовому ринку. Проте жодна статистика або хоча б приклади таких фактів не наводяться.

На розгляд Верховної Ради IV скликання вже подавались проекти законів, якими передбачалось встановлення кримінальної відповідальності за поширення неправдивої інформації, в тому числі щодо діяльності фінансової установи. Це три проекти за № 7279 “Про внесення змін до деяких законів України” (щодо відповідальності за поширення неправдивої інформації), внесені 30 березня 2005 р., 6 вересня 2005 р. та 9 грудня 2005 р. відповідно, які Головне науково-експертне управління за результатами розгляду в першому читанні пропонувало відхилити через суперечність положенням Конституції України.

Розглядуваний проект суттєво нічим не відрізняється від вказаних проектів і майже дослівно відтворює положення проекту № 7279 від 30 березня 2005 р., за винятком вживання терміну “свідомо” замість терміну “завідомо” та заміни деяких сполучників.

Враховуючи майже повну ідентичність положень розглядуваного проекту і проекту № 7279 від 30 березня 2005 р., усі основні зауваження, які висловлювались Головним науково-експертним управлінням у висновку на нього (№ 16/3-587  від 12 травня 2005 р.), а також узагальнюючий висновок залишаються актуальними: законопроект суперечить положенням Конституції України і чинним законам, жодним чином не здатен вирішити проблему “фінансових криз через маніпулювання свідомістю” населення, містить цілу низку недоліків техніко-юридичного характеру.

Крім зауважень, висловлених Головним науково-експертним управлінням щодо аналогічного за змістом законопроекту у висновку № 16/3-587  від 12 травня 2005 р., слід висловити і деякі інші. Зокрема:

1. Проектом не враховано, що законодавством України, зокрема ст. 42 Закону України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, ст. 35 Закону України “Про інформаційні агентства”, ст. 48 Закону України “Про телебачення і радіомовлення” передбачається в ряді випадків звільнення журналістів та засобів масової інформації від відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста. Зокрема, вони не несуть відповідальності, якщо ці відомості: одержано від інформаційних агентств або від засновника (співзасновників); є дослівним відтворенням офіційних виступів посадових осіб державних органів, організацій і об’єднань громадян; містяться в офіційній відповіді на інформаційний запит, наданий відповідно до Закону України “Про інформацію” тощо.

2. Вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб та вчинення злочину організованою групою не можуть як обтяжуючі ознаки передбачатися в одній частині статті, оскільки вони відображають різний ступінь тяжкості діяння.

3. Вживанням єднального сполучника “та” в диспозиції ч. 1 статті закладено внутрішнє протиріччя, оскільки виходить, що неможливо буде притягнути до відповідальності за “умисне поширення свідомо неправдивої або недостовірної інформації щодо діяльності фінансової установи…”, яке здійснене лише у засобах масової інформації або лише в інформаційних системах загального доступу. В редакції проекту для кваліфікації дій за цією статтею необхідне обов’язкове поєднання вказаних умов.

У Пояснювальній записці до проекту, на відміну від його тексту, йдеться про потребу запровадження в Україні кримінальної відповідальності за “умисне поширення свідомо неправдивої або недостовірної інформації у засобах масової інформації та/або інформаційних системах загального доступу…”. Вживання водночас кількох єднальних та розділових сполучників радикально змінює диспозицію ч. 1 статті. Однак і таке поєднання кількох сполучників є недопустимим, оскільки ускладнює тлумачення норми та не відповідає правилам логіки. Жодна інша стаття чинного КК України не містить словосполучень “та/або”, “та/чи”.

У назві закону, змістом якого є внесення змін до двох кодексів України, не може йтися про внесення змін до “деяких Законів”.

Стилістично норма закону не може виглядати так, як запропоновано проектом (див. частину 2): “Ті самі дії, вчинені повторно… якщо таке поширення завдало…”.

Узагальнюючий висновок: за результатами розгляду проекту в першому читанні законопроект пропонуємо відхилити.

Керівник Головного управління

А. Р. Мацюк

 

Вик.:	М.І. Хавронюк,	тел.235-79-41
	О.А. Єрмак,	тел.235-79-14

Кримінальний кодекс України

 

Стаття 232-1 відсутня.

“Стаття 232-1. Поширення свідомо неправдивої або недостовірної інформації відносно діяльності фінансових установ. 1. Умисне поширення свідомо неправдивої або недостовірної інформації щодо діяльності фінансової установи у засобах масової інформації та/або інформаційних системах загального доступу, включаючи український сегмент мережі Інтернет, якщо таке поширення порушує законні права та інтереси фінансової установи чи спричинило суспільно небезпечні наслідки, – карається штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до одного року. 2. Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або організованою групою, або службовою особою з використанням службового становища, або таке поширення заподіяло великої шкоди  чи спричинило інші тяжкі наслідки, – караються позбавленням волі  на  строк  від  одного до трьох років.”

 

Кримінально-процесуальний кодекс України

Стаття 112. Підслідність У справах про злочини, передбачені статтями 115, 116, 117, 118, 119, 120, 137, 140, 141, 142, 143, 144, 145, 146, 152, 157, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 166, частиною 2 статті 168, статтями 170, 171, 172, 173, 175, частиною 3 статті 176, частиною 3 статті 177, статтями 182, 183, частиною 2 статті 184, статтями 209, частиною 3 статті 229, 233, 234, 235, 236, 237, 238, 244, 253, 271, 272, 273, 274, 275, 276, 281, 335, 336, 338, 342, 343, 344, 345, 346, 347, 348, 349, 350, 351, 352, 364, 365, 366, 367, 368, 369, 370, 371, 372, 373, 374, 375, 376, 377, 378, 379, 380, 381, 382, 383, 392, 397, 398, 399, 400, 402, 403, 404, 405, 406, 407, 408, 409, 410, 411, 412, 413, 414, 415, 416, 417, 418, 419, 420, 421, 423, 424, 425, 426, 427, 428, 429, 430, 431, 432, 433, 434, 435, 438, 439, 441, 445 Кримінального кодексу України, а також у всіх справах про злочини, вчинені службовими особами, які займають особливо відповідальне становище, відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про державну службу” та особами, посади яких віднесено до 1-3 категорії посад, працівниками правоохоронних органів досудове слідство провадиться слідчими прокуратури. За постановою Генерального прокурора України, його заступників, прокурора області та прирівняних до них прокурорів слідчими прокуратури можуть розслідуватися і інші злочини.

Стаття 112. Підслідність У справах про злочини, передбачені статтями 115, 116, 117, 118, 119, 120, 137, 140, 141, 142, 143, 144, 145, 146, 152, 157, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 166, частиною 2 статті 168, статтями 170, 171, 172, 173, 175, частиною 3 статті 176, частиною 3 статті 177, статтями 182, 183, частиною 2 статті 184, статтями 209, частиною 3 статті 229, 232-1, 233, 234, 235, 236, 237, 238, 244, 253, 271, 272, 273, 274, 275, 276, 281, 335, 336, 338, 342, 343, 344, 345, 346, 347, 348, 349, 350, 351, 352, 364, 365, 366, 367, 368, 369, 370, 371, 372, 373, 374, 375, 376, 377, 378, 379, 380, 381, 382, 383, 392, 397, 398, 399, 400, 402, 403, 404, 405, 406, 407, 408, 409, 410, 411, 412, 413, 414, 415, 416, 417, 418, 419, 420, 421, 423, 424, 425, 426, 427, 428, 429, 430, 431, 432, 433, 434, 435, 438, 439, 441, 445 Кримінального кодексу України, а також у всіх справах про злочини, вчинені службовими особами, які займають особливо відповідальне становище, відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про державну службу” та особами, посади яких віднесено до 1-3 категорії посад, працівниками правоохоронних органів досудове слідство провадиться слідчими прокуратури. За постановою Генерального прокурора України, його заступників, прокурора області та прирівняних до них прокурорів слідчими прокуратури можуть розслідуватися і інші злочини.

 

1. Обґрунтування необхідності прийняття проекту Закону

Стрімкий розвиток інформаційних відносин в Україні має величезний вплив на всі сфери життя і діяльності суспільства і держави.

У зв’язку з цим важливе значення має дотримання учасниками інформаційних відносин порядку одержання, використання, поширення та зберігання інформації, які мають здійснюватися згідно основних принципів інформаційних відносин, закріплених у статті 5 Закону України „Про інформацію”, зокрема: об’єктивності та вірогідності інформації; її повноти та точності; законності одержання, використання, поширення та зберігання інформації.

Реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою, у тому числі щодо використання та поширення інформації, не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

При цьому, однією з гарантій права на інформацію згідно вказаного Закону є встановлення відповідальності за порушення законодавства про інформацію.

Статтею 44 Закону України „Про інформацію” встановлені обов’язки учасників інформаційних відносин, які полягають у повазі до інформаційних прав інших суб’єктів, забезпеченні додержання принципів інформаційних відносин, передбачених статтею 5 цього Закону, компенсації шкоди, заподіяної при порушенні законодавства про інформацію.

Статтею 47 зазначеного Закону встановлено, що порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. При цьому, однією з підстав для притягнення осіб до відповідальності є поширення відомостей, що не відповідають дійсності, ганьблять честь і гідність особи.

Можливість застосування кримінальної відповідальності передбачена також у Законах України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” (ст. 41), „Про інформаційні агентства” (ст. 34), „Про телебачення та радіомовлення” (ст. 46), „Про телекомунікації” (ст. 75).

2. Цілі і завдання проекту Закону.

Проект Закону України „Про внесення змін до деяких Законів України” (щодо відповідальності за поширення свідомо неправдивої або недостовірної інформації) має на меті врегулювати суспільні відносини щодо впровадження в Україні кримінальної відповідальності за умисне поширення свідомо неправдивої або недостовірної інформації щодо діяльності фінансової установи у засобах масової інформації та/або інформаційних системах загального доступу, включаючи мережу Інтернет, якщо поширення такої інформації порушує законні права та інтереси фінансової установи чи спричинило суспільно небезпечні наслідки.

Треба пам’ятати, що діяльність у фінансовій сфері, зокрема, діяльність банків відбувається нормально і стабільно тільки у спокійній обстановці. Будь-яка неправдива інформація щодо того чи іншого банку негайно викликає таку бурхливу і негативну реакцію населення, яка може розорити банк у лічені часи. А це удар не тільки по конкретному банку, а по життєвим інтересам сотень тисяч вкладників, клієнтів, партнерів, акціонерів банку. Мільйонами ниток пов’язаний більш менш крупний банк з економікою країни, з підприємствами різних форм власності, з іншими банками, з пересічними громадянами. І будь-який наклеп на ту чи іншу кредитно-фінансову установу дуже болісно сприймається населенням країни. Подібні процеси стосовно одного банку здатні порушити стабільність роботи всієї національної банківської системи.

3. Загальна характеристика і основні положення проекту Закону.

Необхідність введення кримінальної відповідальності за поширення свідомо неправдивої або недостовірної інформації щодо діяльності фінансової установи обумовлена тим, що останнім часом ми стали свідками поширення неправдивої або недостовірної інформації щодо діяльності окремих фінансових установ.

Поширення неправдивої або недостовірної інформації особами шляхом розповсюдження чи обнародування відомостей щодо фінансових установ, що не відповідають дійсності, в першу чергу, порушує основні принципи інформаційних відносин, порушує законні права та інтереси фінансової установи, як суб’єкту інформаційних відносин, а також впливає на здійснення своїх функцій фінансовими установами, як специфічних суб’єктів господарських відносин, особливо при залученні та розміщенні коштів. Зокрема, внаслідок поширення свідомо неправдивої або недостовірної інформації про фінансову установу виникає ситуація, коли її кредитори та вкладники, що сприймають таку інформацію як перевірену й отриману з підтверджених джерел, не вдаючись в питання об’єктивності та точності інформації,  вчиняють дії щодо масованого повернення своїх активів, оскільки вважають недоцільним користуватися послугами цієї фінансової установи. Дії клієнтів, особливо коли мова йде про фінансову установу, діяльність якої має високий вплив на діяльність всієї фінансової системи, можуть мати суспільно небезпечні наслідки й призвести до виникнення й поширення фінансової кризи як в самій фінансовій установі, так і на окремому фінансовому ринку. Особливо це стосується діяльності банків й банківської системи.

Крім того, фінансова установа зазнає матеріальної та моральної шкоди, що в свою чергу позначається на інтересах її кредиторів та вкладників.

Сьогодні для захисту своїх порушених прав та інтересів фінансова установа може звернутися до суду за відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди з винної особи у порядку цивільного судочинства. Безперечно, такий вид юридичної відповідальності є досить суттєвим та дієвим в тому випадку, коли механізм реалізації права на існуючий судовий захист порушених прав та інтересів дозволяє встановити достовірні дані як щодо засобу масової інформації чи інформаційного агентства (існують дані щодо реєстрації, дозволів, редакції, авторів тощо), так і особи, яка надає для поширення інформацію (джерела інформації).

В той же час, якщо поширення неправдивої або недостовірної інформації здійснюється в електронному вигляді за допомогою телекомунікаційних мереж в інформаційних системах загального доступу, в тому числі в українському сегменті мережі Інтернет, то фактично виявляється неможливим на практиці встановити дані про особу, яка поширила відомості, що не відповідають дійсності. Це неможливо зробити суду, але можливо зробити, якщо будуть застосовані можливості кримінально-процесуального законодавства, оперативно-розшукові заходи.

Внаслідок цього неможливо реалізувати права фінансової установи щодо звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів в порядку цивільного судочинства, а для подолання суспільно негативних наслідків та негативного впливу поширеної інформації на діяльність фінансової установи необхідно вжити суттєвих матеріальних та моральних заходів, які б відновили довіру клієнтів до фінансової установи.

При цьому відновлення репутації фінансової установи, яка складається й укріплюється протягом багатьох років роботи, усунення коливань у фінансовій стійкості фінансової установи, що спричинені поширенням неправдивої інформації, може тривати досить тривалий період часу, якщо поширена неправдива інформація взагалі не зруйнує фінансову установу.

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття даного проекту Закону не потребує додаткового фінансування із державного чи місцевих бюджетів.

5. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття законопроекту

Впровадження кримінальної відповідальності за такі протиправні дії як поширення свідомо неправдивої або недостовірної інформації щодо діяльності фінансових установ надасть змогу, по-перше, встановити осіб, що поширюють неправдиву інформацію, по-друге, застосувати до них кримінальну відповідальність, а також відновити порушені права та інтереси фінансової установи.

Закріплення кримінальної відповідальності за відповідні дії, ніяким чином не порушуючи прийняті в Україні та світовим співтовариством основні принципи свободи слова, буде сприяти запобіганню поширення неправдивих відомостей щодо діяльності фінансових установ, що призводить до негативних суспільних наслідків, тому що стабільність фінансової системи забезпечує передусім фінансову безпеку України.

Народний депутат України                                                                      Л.М.Черновецький

Верховна Рада України  п о с т а н о в л я є:

І. Внести зміни та доповнення до таких законів України:

1. Доповнити Кримінальний кодекс України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 25, ст. 131 – ВВР, 2005, № 27, ст. 359) статтею 232-1 такого змісту:

„Стаття 232-1. Поширення свідомо неправдивої або недостовірної інформації щодо діяльності фінансових установ.

Умисне поширення свідомо неправдивої або недостовірної інформації щодо діяльності фінансової установи у засобах масової інформації та інформаційних системах загального доступу, включаючи український сегмент мережі Інтернет, якщо таке поширення порушує законні права та інтереси фінансової установи чи спричинило суспільно небезпечні наслідки, – карається штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до одного року.

Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або організованою групою, або службовою особою з використанням службового становища, якщо таке поширення заподіяло великої шкоди чи спричинило інші тяжкі наслідки, – караються позбавленням волі на строк від одного до трьох років.”

2. У Кримінально-процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1961, № 2, ст. 15 – Відомості Верховної Ради України, 2005, № 26, ст. 358) частину першу статті 112 після цифр „229” доповнити цифрами „232-1”.

ІІ. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Проект
Внесений народним депутатом України
Л.М.Черновецьким (в/о 212)