Персональный сайт Леонида Черновецкого

Проект Закона Украины "О внесении изменений и дополнений в некоторые законы Украины" (относительно усовершенствования правового регулирования международного сотрудничества в сфере предупреждения финансирования терроризма)

Номер, дата реєстрації: 7480 від 13.05.2005
Номер, дата акту 3163-IV від 01.12.2005
Сесія реєстрації: 7 сесія IV скликання
Суб’єкт законодавчої ініціативи: Народний депутат України
Ініціатор(и) законопроекту: Черновецький Л.М. IV скликання
Авторський колектив
Головний комітет: Комітет з питань фінансів і банківської діяльності
Інші комітети: Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності
Комітет з питань національної безпеки і оборони
Комітет з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією
Комітет з питань правової політики
Комітет з питань бюджету
Комітет з питань Європейської інтеграції
Текст законопроекту та супровідні документи: Проект Закону 13.05.2005
Подання 13.05.2005
Пояснювальна записка 13.05.2005
Порівняльна таблиця 13.05.2005
Авторський колектив 13.05.2005
Документи, пов’язані із роботою над законопроектом: Висновок Головного науково-експертного управління 30.05.2005
Зауваження Головного юридичного управління 30.11.2005
Текст, підписаний Головою Верховної Ради України 12.12.2005

Проходження законопроекту

Останній стан: Закон підписано
Останній етап проходження: Повернуто з підписом від Президента (27.12.2005)

Зв’язані законопроекти

Номер реєстрацiї 7480/П
Дата реєстрацiї 02.06.2005
Назва законопроекту Проект Постанови про прийняття за основу проекту Закону України про внесення змін до деяких законів України (щодо удосконалення правового регулювання міжнародного співробітництва у сфері запобігання фінансуванню тероризму)

Пояснювальна записка

до проекту Закону України „Про внесення змін до деяких законів України” (щодо удосконалення правового регулювання міжнародного
співробітництва у сфері запобігання фінансуванню тероризму)

1. Обґрунтування необхідності прийняття Закону
У лютому 2004 року Групою з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) Україну було виключено зі списку країн (територій), які не беруть участі в міжнародному співробітництві у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму.

Згідно з процедурою FATF, яка регламентує порядок виключення країни зі списку країн (територій), які не беруть участі в міжнародному співробітництві у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму, країна, щодо якої прийнято рішення про виключення її з цього списку, ще впродовж року залишається під моніторингом цієї організації.

На черговому пленарному засіданні, яке відбулося у лютому цього року, FATF було прийняте рішення щодо подовження моніторингу України. Підставою для прийняття такого рішення було невиконання Україною основної рекомендації FATF, яка була надана Україні при виключенні її зі вказаного списку країн, а саме: прийняття нового законодавства щодо вдосконалення засад міжнародного співробітництва у сфері запобігання та протидії легалізації злочинних доходів. Такі зміни мають стосуватися законодавчого закріплення можливості обміну досвідом та інформацією, отриманою при виконанні своїх функцій органом фінансової розвідки країни та органами державної влади, які здійснюють регулювання та нагляд за фінансовими установами, з відповідними органами іноземних держав з метою запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму, а також виконання Резолюцій Ради Безпеки ООН щодо виявлення та замороження активів осіб, пов’язаних з тероризмом, та реалізації Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму, ратифікованої Україною у вересні 2002 року.

Враховуючи викладене, запропонований мною законопроект передбачає:
механізм виявлення банками та іншими суб’єктами первинного фінансового моніторингу операцій, які можуть бути пов’язані з фінансуванням тероризму, а також активів осіб, пов’язаних з тероризмом, та надання можливості відповідним правоохоронним органам для вжиття заходів щодо арешту цих активів;

визначення підстав надання Державним комітетом фінансового моніторингу України відповідним органам іноземних держав інформації з обмеженим доступом (банківська таємниця, конфіденційна інформація) щодо фінансових операцій, які мали місце на території України;

надання права Державному комітету фінансового моніторингу України вимагати від суб’єктів первинного фінансового моніторингу надання інформації, необхідної для виконання запиту органу фінансової розвідки іноземної країни;

встановлення правових механізмів обміну досвідом та інформацією з питань регулювання та нагляду за діяльністю фінансових установ у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму суб’єктами державного фінансового моніторингу з відповідними органами іноземних держав.

Водночас, з огляду на те що згідно з Цивільним кодексом України (стаття 1076) інформація, яка містить банківську таємницю, може розкриватися банками виключно у випадках та в порядку, встановлених Законом України „Про банки і банківську діяльність”, пропонується внести зміни до цього Закону щодо надання банками Державному комітету фінансового моніторингу України інформації про фінансові операції клієнтів, необхідної йому для виконання запиту органу фінансової розвідки іноземної держави, а також надання права Національному банку України передавати органу банківського нагляду іншої країни інформацію, отриману ним при здійсненні нагляду за діяльністю банків, якщо є гарантії того, що надана інформація буде використана виключно з метою банківського нагляду або запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, чи фінансуванню тероризму.

Чим відрізняється запропонований мною законопроект від урядового? Саме тим, що він відповідає інтересам нормального розвитку економіки України загалом та безперешкодному розвитку вітчизняної банківської системи зокрема. У той же час в урядовому законопроекті простежуються рудименти діяльності колишньої влади: прагнення до тотального контролю за всім і всіма.

2. Цілі і завдання прийняття Закону
Запропонований законопроект покликаний сприяти встановленню в Україні цивілізованих правил ведення боротьби з фінансуванням тероризму.

3. Загальна характеристика і основні положення законопроекту
Законопроектом пропонується ввести одну нову норму у Закон України „Про запобігання та протидію легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом” та викласти у новій редакції декілька положень статті 62 Закону України „Про банки і банківську діяльність”.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання
У даній сфері правового регулювання діють Закон України „Про запобігання та протидію легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом” та Закон України „Про банки і банківську діяльність”.

5. Фінансово-економічне обґрунтування
Реалізація цього законопроекту не потребує додаткових витрат з Державного бюджету України.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття законопроекту
Нормальний розвиток економіки і, зокрема, банківської системи України дасть суспільству і пересічному громадянинові тільки позитивні соціально-економічні наслідки. Тільки у таких умовах в Україні може нарешті з`явитися такий необхідний для будь-якої цивілізованої країни середній клас, який є неодмінною умовою нормального функціонування держави та розвитку демократії. Це цілком очевидно.

Народний депутат України                                                 Л.М. Черновецький

Порівняльна таблиця

до проекту Закону України „Про внесення змін та доповнень до деяких законів України” (щодо удосконалення правового регулювання міжнародного співробітництва у сфері запобігання фінансуванню тероризму)

Чинна редакція

 

Пропонована редакція

Норма у Законі України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” відсутня

Стаття 12-1. Запобігання та протидія фінансуванню тероризму

Суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний зупинити проведення фінансової операції, якщо її учасником або вигодоодержувачем за нею є особа, яку включено до переліку осіб, пов’язаних зі здійсненням терористичної діяльності, і в той же день повідомити про це Уповноважений орган. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на строк до двох робочих днів.

Порядок зупинення фінансових операцій визначається для банків Національним банком України, а для інших суб’єктів фінансового моніторингу – Кабінетом Міністрів України.

Уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення такої операції на строк до п’яти робочих днів і зобов’язаний невідкладно повідомити про це суб’єкта первинного фінансового моніторингу та правоохоронні органи, визначені законодавством. У разі неприйняття Уповноваженим органом відповідного рішення протягом строку, передбаченого частиною першою цієї статті, суб’єкт первинного фінансового моніторингу поновлює проведення фінансової операції.

Порядок формування переліку осіб, пов’язаних зі здійсненням терористичної діяльності, визначається Кабінетом Міністрів України. Підставою для включення юридичної чи фізичної особи до відповідного переліку є:

вирок суду, що набрав законної сили, про визнання особи винною у вчиненні злочинів, передбачених статтями 258 і 2581 Кримінального кодексу України;

відомості про організації та фізичних осіб, пов’язаних з терористичними організаціями або терористами, що формуються Радою Безпеки ООН;

вироки (рішення) судів, рішення інших компетентних органів іноземних держав стосовно організацій або фізичних осіб, пов’язаних зі здійсненням терористичної діяльності, які визнаються Україною відповідно до міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Перелік осіб, пов’язаних зі здійсненням терористичної діяльності, доводиться до банків Національним банком України, а до інших суб’єктів фінансового моніторингу – Кабінетом Міністрів України.

 

Закон України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”

Стаття 16. Органи, уповноважені здійснювати міжнародне співробітництво у запобіганні та протидії легалізації (відмиванню) доходів і фінансуванню тероризму
Центральним органом, на який покладаються повноваження щодо здійснення міжнародного співробітництва у запобіганні та протидії легалізації (відмиванню) доходів і фінансуванню тероризму є Міністерство юстиції України – щодо судових рішень, які стосуються конфіскації доходів, і Генеральна прокуратура України – щодо вчинення процесуальних дій під час розслідування кримінальних справ (провадження окремих процесуальних дій щодо справ про виявлення доходів).
Інформація або докази, одержані центральним органом в рамках міжнародного співробітництва у запобіганні та протидії легалізації (відмиванню) доходів і фінансуванню тероризму без його попередньої згоди, не можуть бути використані або передані органам влади іноземної держави для цілей проведення розслідування чи судового розгляду, не зазначеного у клопотанні.
Уповноважений орган співпрацює з відповідними органами іноземних держав щодо обміну інформацією про ознаки легалізації (відмивання) доходів, у межах своєї компетенції забезпечує співробітництво з Групою розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням коштів (FATF) та іншими міжнародними організаціями, діяльність яких спрямована на співробітництво у запобіганні та протидії легалізації (відмиванню) доходів.

Стаття 16. Повноваження державних органів щодо забезпечення міжнародного співробітництва у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів та фінансуванню тероризму
Уповноважений орган на підставі укладених договорів або за принципом взаємності здійснює міжнародне співробітництво з відповідними органами іноземних держав у частині обміну досвідом та інформацією, яка стосується запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансування тероризму.
Надання Уповноваженим органом відповідному органу іноземної держави інформації з обмеженим доступом здійснюється за умови забезпечення останнім її захисту на рівні національних стандартів та використання виключно для цілей кримінального судочинства у справах про легалізацію (відмивання) доходів або фінансування тероризму.
Виконання Уповноваженим органом запиту відповідного органу іноземної держави є підставою для витребування ним інформації (у тому числі такої, що становить банківську або комерційну таємницю) у органів державної влади, підприємств, установ та організацій, необхідної для виконання запиту. Вимога Уповноваженого органу про надання інформації, необхідної для виконання запиту відповідного органу іноземної держави, має містити посилання на номер та дату реєстрації цього запиту у відповідному реєстрі Уповноваженого органу.
Забезпечення міжнародного співробітництва в частині виконання судових рішень, які стосуються конфіскації доходів, покладається на Міністерство юстиції України, а щодо проведення процесуальних дій в рамках розслідування кримінальних справ щодо легалізації (відмивання) доходів або фінансування тероризму – на Генеральну прокуратуру України.
Суб’єкти державного фінансового моніторингу (за винятком Уповноваженого органу) на підставі укладених договорів або за принципом взаємності здійснюють міжнародне співробітництво з відповідними державними органами іноземних держав щодо обміну досвідом та інформацією з питань регулювання та нагляду за діяльністю фінансових установ у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів та фінансуванню тероризму.
Уповноважений орган та інші суб’єкти державного фінансового моніторингу у межах своєї компетенції забезпечують співробітництво з Групою розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням коштів (FATF), Егмонтською групою та іншими міжнародними організаціями, діяльність яких спрямована на забезпечення міжнародного співробітництва у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів та фінансуванню тероризму.

 

Закон України „Про банки і банківську діяльність”

Стаття 62. Порядок розкриття банківської таємниці
Інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками:
1) на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації;
2) на письмову вимогу суду або за рішенням суду;
3) органам прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Антимонопольного комітету України – на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;
4) органам Державної податкової служби України на їх письмову вимогу з питань оподаткування або валютного контролю стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;
5) спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу на його письмову вимогу щодо здійснення фінансових операцій, які підлягають фінансовому моніторингу згідно з законодавством про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом;
6) органам державної виконавчої служби на їх письмову вимогу з питань виконання рішень судів стосовно стану рахунків конкретної юридичної особи або фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності.

Вимога відповідного державного органу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю, повинна:
1) бути викладена на бланку державного органу встановленої форми;
2) бути надана за підписом керівника державного органу (чи його заступника), скріпленого гербовою печаткою;
3) містити передбачені цим Законом підстави для отримання цієї інформації;
4) містити посилання на норми закону, відповідно до яких державний орган має право на отримання такої інформації.
Довідки по рахунках (вкладах) у разі смерті їх власників надаються банком особам, зазначеним власником рахунку (вкладу) в заповідальному розпорядженні банку, державним нотаріальним конторам або приватним нотаріусам, іноземним консульським установам по справах спадщини за рахунками (вкладами) померлих власників рахунків (вкладів).
Банку забороняється надавати інформацію про клієнтів іншого банку, навіть якщо їх імена зазначені у документах, угодах та операціях клієнта.
Банк має право надавати загальну інформацію, що становить банківську таємницю, іншим банкам в обсягах, необхідних при наданні кредитів, банківських гарантій.
Обмеження стосовно отримання інформації, що містить банківську таємницю, передбачені цією статтею, не поширюються на службовців Національного банку України або уповноважених ними осіб, які в межах повноважень, наданих Законом України “Про Національний банк України”, здійснюють функції банківського нагляду або валютного контролю.
Національний банк України має право відповідно до міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності надати інформацію про банк органу банківського нагляду іншої країни, якщо:
1) це не порушує державні інтереси та банківську таємницю;
2) є гарантії того, що отримана інформація буде використана виключно з метою банківського нагляду;
3) є гарантія того, що отримана інформація не буде передана за межі органу банківського нагляду.
Положення цієї статті не поширюються на випадки повідомлення банками відповідно до законодавства про операції, що мають сумнівний характер, та на інші передбачені законом випадки повідомлень про банківські операції спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу.
Особи, винні в порушенні порядку розкриття та використання банківської таємниці, несуть відповідальність згідно із законами України.

Стаття 62. Порядок розкриття банківської таємниці
Інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками:
1) на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації;
2) на письмову вимогу суду або за рішенням суду;
3) органам прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Антимонопольного комітету України – на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;
4) органам Державної податкової служби України на їх письмову вимогу з питань оподаткування або валютного контролю стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу;
5) спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу на його письмову вимогу стосовно додаткової інформації про фінансову операцію, що стала об’єктом фінансового моніторингу;
6) органам державної виконавчої служби на їх письмову вимогу з питань виконання рішень судів стосовно стану рахунків конкретної юридичної особи або фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності.
Вимога відповідного державного органу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю, повинна:
1) бути викладена на бланку державного органу встановленої форми;
2) бути надана за підписом керівника державного органу (чи його заступника), скріпленим гербовою печаткою;
3) містити передбачені цим Законом підстави для отримання цієї інформації;
4) містити посилання на норми закону, відповідно до яких державний орган має право на отримання такої інформації.
Довідки по рахунках (вкладах) у разі смерті їх власників надаються банком особам, зазначеним власником рахунку (вкладу) в заповідальному розпорядженні банку, державним нотаріальним конторам або приватним нотаріусам, іноземним консульським установам по справах спадщини за рахунками (вкладами) померлих власників рахунків (вкладів).
Банку забороняється надавати інформацію про клієнтів іншого банку, навіть якщо їх імена зазначені у документах, угодах та операціях клієнта.
Банк має право надавати загальну інформацію, що становить банківську таємницю, іншим банкам в обсягах, необхідних при наданні кредитів, банківських гарантій.
Обмеження стосовно отримання інформації, що містить банківську таємницю, передбачені цією статтею, не поширюються на службовців Національного банку України або уповноважених ними осіб, які в межах повноважень, наданих Законом України “Про Національний банк України”, здійснюють функції банківського нагляду або валютного контролю.
Національний банк України відповідно до укладеного договору або за принципом взаємності має право надати інформацію, отриману при здійсненні нагляду за діяльністю банків, органу банківського нагляду іншої країни, якщо є гарантії того, що надана інформація буде використана виключно з метою банківського нагляду або запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, чи фінансуванню тероризму.
Положення цієї статті не поширюються на надання спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу інформації про фінансові операції у випадках, передбачених законом”.
Особи, винні в порушенні порядку розкриття та використання банківської таємниці, несуть відповідальність згідно із законами України.

 

Народний депутат України

 

Л.М. Черновецький

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін та доповнень до деяких законів України

(щодо удосконалення правового регулювання міжнародного співробітництва у сфері запобігання фінансуванню тероризму)

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

І. Внести зміни до таких Законів України:

1. У Законі України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, № 1, ВВР, ст. 2 – 2004, № 36, ст. 433):

1) доповнити Закон статтею 121 такого змісту:
„Стаття 121. Запобігання та протидія фінансуванню тероризму

Суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний зупинити проведення фінансової операції, якщо її учасником або вигодоодержувачем за нею є особа, яку включено до переліку осіб, пов’язаних зі здійсненням терористичної діяльності, і в той же день повідомити про це Уповноважений орган. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на строк до двох робочих днів.

Порядок зупинення фінансових операцій визначається для банків Національним банком України, а для інших суб’єктів фінансового моніторингу – Кабінетом Міністрів України.

Уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення такої операції на строк до п’яти робочих днів і зобов’язаний невідкладно повідомити про це суб’єкта первинного фінансового моніторингу та правоохоронні органи, визначені законодавством. У разі неприйняття Уповноваженим органом відповідного рішення протягом строку, передбаченого частиною першою цієї статті, суб’єкт первинного фінансового моніторингу поновлює проведення фінансової операції.

Порядок формування переліку осіб, пов’язаних зі здійсненням терористичної діяльності, визначається Кабінетом Міністрів України. Підставою для включення юридичної чи фізичної особи до відповідного переліку є:

вирок суду, що набрав законної сили, про визнання особи винною у вчиненні злочинів, передбачених статтями 258 і 2581 Кримінального кодексу України;

відомості про організації та фізичних осіб, пов’язаних з терористичними організаціями або терористами, що формуються Радою Безпеки ООН;

вироки (рішення) судів, рішення інших компетентних органів іноземних держав стосовно організацій або фізичних осіб, пов’язаних зі здійсненням терористичної діяльності, які визнаються Україною відповідно до міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Перелік осіб, пов’язаних зі здійсненням терористичної діяльності, доводиться до банків Національним банком України, а до інших суб’єктів фінансового моніторингу – Кабінетом Міністрів України”.

2) статтю 16 викласти у такій редакції:
„Стаття 16. Повноваження державних органів щодо забезпечення міжнародного співробітництва у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів та фінансуванню тероризму

Уповноважений орган на підставі укладених договорів або за принципом взаємності здійснює міжнародне співробітництво з відповідними органами іноземних держав в частині обміну досвідом та інформацією, яка стосується запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансування тероризму.

Надання Уповноваженим органом відповідному органу іноземної держави інформації з обмеженим доступом здійснюється за умови забезпечення останнім її захисту на рівні національних стандартів та використання виключно для цілей кримінального судочинства у справах про легалізацію (відмивання) доходів або фінансування тероризму.

Виконання Уповноваженим органом запиту відповідного органу іноземної держави є підставою для витребування ним інформації (у тому числі такої, що становить банківську або комерційну таємницю) у органів державної влади, підприємств, установ та організацій, необхідної для виконання запиту. Вимога Уповноваженого органу про надання інформації, необхідної для виконання запиту відповідного органу іноземної держави, має містити посилання на номер та дату реєстрації цього запиту у відповідному реєстрі Уповноваженого органу.

Забезпечення міжнародного співробітництва в частині виконання судових рішень, які стосуються конфіскації доходів, покладається на Міністерство юстиції України, а щодо проведення процесуальних дій в рамках розслідування кримінальних справ щодо легалізації (відмивання) доходів або фінансування тероризму – на Генеральну прокуратуру України.

Суб’єкти державного фінансового моніторингу (за винятком Уповноваженого органу) на підставі укладених договорів або за принципом взаємності здійснюють міжнародне співробітництво з відповідними державними органами іноземних держав щодо обміну досвідом та інформацією з питань регулювання та нагляду за діяльністю фінансових установ у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів та фінансуванню тероризму.

Уповноважений орган та інші суб’єкти державного фінансового моніторингу у межах своєї компетенції забезпечують співробітництво з Групою розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням коштів (FATF), Егмонтською групою та іншими міжнародними організаціями, діяльність яких спрямована на забезпечення міжнародного співробітництва у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів та фінансуванню тероризму”.

2. У статті 62 Закону України „Про банки і банківську діяльність” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 5-6, ст. 30 – ВВР, 2004, № 38, ст. 473):

1) пункт 5 частини першої викласти у такій редакції:
„5) спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу на його письмову вимогу стосовно додаткової інформації про фінансову операцію, що стала об’єктом фінансового моніторингу”;

2) частини сьому та восьму викласти у такій редакції:
„Національний банк України відповідно до укладеного договору або за принципом взаємності має право надати інформацію, отриману при здійсненні нагляду за діяльністю банків, органу банківського нагляду іншої країни, якщо є гарантії того, що надана інформація буде використана виключно з метою банківського нагляду або запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, чи фінансуванню тероризму.

Положення цієї статті не поширюються на надання спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу інформації про фінансові операції у випадках, передбачених законом”.

II. Прикінцеві положення

1. Кабінету Міністрів України та Національному банку України у місячний термін з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативні акти у відповідність з цим законом.

2. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Проект,
Вноситься народним депутатом України
Л.М.Черновецьким (в\о 212)

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення правового регулювання міжнародного співробітництва у сфері запобігання фінансуванню тероризму

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є :

І. Внести зміни до таких законів України:

1. У Законі України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 1, ст. 2, № 5, ст. 48, № 14, ст. 104; 2004 р., № 36, ст. 433):

1) доповнити статтею 121 такого змісту:
“Стаття 121. Запобігання та протидія фінансуванню тероризму

Суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний зупинити проведення фінансової операції, якщо її учасником або вигодоодержувачем за нею є особа, яку включено до переліку осіб, пов’язаних із здійсненням терористичної діяльності, і в той же день повідомити про це Уповноважений орган. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на строк до двох робочих днів.

Порядок зупинення фінансових операцій визначається суб’єктами державного фінансового моніторингу, які здійснюють регулювання і нагляд за діяльністю суб’єктів первинного фінансового моніторингу в межах їх компетенції.

Уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення такої операції на строк до п’яти робочих днів, про що зобов’язаний невідкладно повідомити суб’єкта первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронні органи, визначені законодавством. У разі неприйняття Уповноваженим органом відповідного рішення протягом строку, передбаченого частиною першою цієї статті, суб’єкт первинного фінансового моніторингу поновлює проведення фінансової операції.

Порядок формування переліку осіб, пов’язаних із здійсненням терористичної діяльності, визначається Кабінетом Міністрів України.

Підставою для внесення юридичної чи фізичної особи до зазначеного переліку є:
вирок суду, що набрав законної сили, про визнання фізичної особи винною у вчиненні злочинів, передбачених статтею 258 Кримінального кодексу України;

відомості, що формуються в рамках Ради Безпеки ООН, про організації та фізичних осіб, які пов’язані з терористичними організаціями або терористами;

вироки (рішення) судів, рішення інших компетентних органів іноземних держав стосовно організацій або фізичних осіб, пов’язаних із здійсненням терористичної діяльності, які визнаються Україною відповідно до міжнародних договорів України.
Перелік осіб, пов’язаних із здійсненням терористичної діяльності, доводиться до суб’єктів первинного фінансового моніторингу Уповноваженим органом у порядку, погодженому з іншими суб’єктами державного фінансового моніторингу”;

2) статтю 16 викласти в такій редакції:
“Стаття 16. Повноваження державних органів щодо забезпечення міжнародного співробітництва у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів та фінансуванню тероризму

Уповноважений орган відповідно до міжнародних договорів України або за принципом взаємності здійснює міжнародне співробітництво з відповідними органами іноземних держав у частині обміну досвідом та інформацією, яка стосується запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансування тероризму.

Надання Уповноваженим органом відповідному органу іноземної держави інформації з обмеженим доступом здійснюється за умови забезпечення останнім тотожного національного режиму її захисту та використання виключно для цілей кримінального судочинства у справах про легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму.

Виконання Уповноваженим органом запиту відповідного органу іноземної держави є підставою для витребування ним необхідної для виконання запиту інформації (у тому числі такої, що становить банківську або комерційну таємницю) в органів державної влади, підприємств, установ та організацій. Вимога Уповноваженого органу про надання інформації, необхідної для виконання запиту відповідного органу іноземної держави, має містити посилання на номер та дату реєстрації цього запиту у відповідному реєстрі Уповноваженого органу.

Забезпечення міжнародного співробітництва у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів та фінансуванню тероризму щодо виконання судових рішень, які стосуються конфіскації доходів, покладається на Міністерство юстиції України, а в частині вчинення процесуальних дій в межах розслідування кримінальних справ щодо легалізації (відмивання) доходів або фінансування тероризму – на Генеральну прокуратуру України.

Суб’єкти державного фінансового моніторингу (крім Уповноваженого органу) здійснюють міжнародне співробітництво з відповідними державними органами іноземних держав щодо обміну досвідом та інформацією з питань регулювання та нагляду за діяльністю фінансових установ у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів та фінансуванню тероризму відповідно до міжнародних договорів України.

Уповноважений орган та інші суб’єкти державного фінансового моніторингу у межах своєї компетенції забезпечують співробітництво з Групою з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF), Егмонтською групою та іншими міжнародними організаціями, діяльність яких спрямована на забезпечення міжнародного співробітництва у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів та фінансуванню тероризму”.

2. У Законі України “Про банки і банківську діяльність” (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 5-6, ст. 30; 2003 р., № 1, ст. 2):
1) статтю 60 доповнити частиною п’ятою такого змісту:
“Національний банк України видає нормативно-правові акти з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю, та надає роз’яснення щодо застосування таких актів”;

2) у статті 62:
а) пункт 5 частини першої викласти в такій редакції:
“5) спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу на його письмову вимогу стосовно додаткової інформації про фінансову операцію, що стала об’єктом фінансового моніторингу”;

б) частини сьому та восьму викласти в такій редакції:
“Національний банк України відповідно до міжнародного договору України або за принципом взаємності має право надати інформацію, отриману при здійсненні нагляду за діяльністю банків, органу банківського нагляду іншої держави, якщо є гарантії того, що надана інформація буде використана виключно з метою банківського нагляду або запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, чи фінансуванню тероризму.

Положення цієї статті не поширюються на випадки надання спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу інформації про фінансові операції у випадках, передбачених законом”.

3. У Законі України “Про Національний банк України” (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 29, ст. 238; 2000 р., № 42, ст. 351; 2002 р., № 17, ст. 117):

1) статтю 7 після пункту 20 доповнити новими пунктами такого змісту:
“21) вносить у встановленому порядку пропозиції щодо законодавчого врегулювання питань, спрямованих на виконання функцій Національного банку України;

22) здійснює методологічне забезпечення з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю”.

У зв’язку з цим пункт 21 вважати пунктом 23;

2) статтю 51 доповнити частиною третьою такого змісту:
“Національний банк України має право подавати Президенту України у встановленому порядку пропозиції щодо законодавчого врегулювання питань, спрямованих на виконання функцій Національного банку України”;

3) статтю 52 доповнити частиною сьомою такого змісту:
“Національний банк України має право подавати Кабінету Міністрів України у встановленому порядку пропозиції щодо законодавчого врегулювання питань, спрямованих на виконання функцій Національного банку України”.

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2006 року.

2. Кабінету Міністрів України та Національному банку України у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Голова Верховної Ради України                                 В.ЛИТВИН

м. Київ
1 грудня 2005 року
№ 3163 IV

ЗАУВАЖЕННЯ

до проекту закону
«Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення правового регулювання міжнародного співробітництва у сфері запобігання фінансуванню тероризму» (реєстр. № 7480)

У Головному юридичному управлінні опрацьовано зазначений законопроект, підготовлений до другого читання, та звертається увага на таке.

Змінами, що викладаються як частина четверта статті 12-1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», передбачається віднести до повноважень Кабінету Міністрів України визначення порядку формування переліку осіб, пов’язаних зі здійсненням терористичної діяльності, що не є властивим для правової природи функцій вищого органу в системі органів виконавчої влади. Крім того, у передбачений таким чином спосіб не враховано вимог статті 92 Конституції України щодо визначення гарантій прав і свобод людини і громадянина виключно законом.

Разом з тим, зміни, що передбачається внести до законів України «Про Національний банк України» та «Про банки і банківську діяльність», не є предметом цього законопроекту.

Виходячи з наведеного, вважаємо, що законопроект може бути прийнятий у другому читанні з урахуванням зауважень Головного юридичного управління.

Заступник керівника Головного управління
А. НИЖНИК

Вик.: О. Радченко,
тел.: 255-25-89

ВИСНОВОК

на проект Закону України “Про внесення змін та доповнень до деяких законів України
(щодо удосконалення правового регулювання міжнародного співробітництва у сфері запобігання фінансуванню тероризму)”

Метою даного законопроекту є удосконалення правового регулювання міжнародного співробітництва у сфері запобігання фінансуванню тероризму. Передбачається конкретизувати повноваження банків щодо надання інформації яка містить банківську таємницю спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу, а також Національного банку щодо надання компетентним органам інших держав інформації, отриманої у процесі здійснення банківського нагляду. У зв’язку з цим, пропонується внести зміни до законів України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” та “Про банки і банківську діяльність”.

Щодо змісту внесених пропозицій вважаємо за доцільне відзначити наступне.

До пропозицій до статті 62 Закону України “Про банки і банківську діяльність”

Новою редакцією п.5 ч.1. статті 62 Закону України “Про банки та банківську діяльність” пропонується дозволити банкам надавати спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу “додаткову інформацію про фінансову операцію, що стала об’єктом фінансового моніторингу”. Чинна ж редакція зазначеної норми передбачає, що банки надають інформацію “спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу на його письмову вимогу щодо здійснення фінансових операцій, які підлягають фінансовому моніторингу згідно з законодавством про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”.

Вважаємо, що чинна норма є більш чіткою, універсальною і стосується усього спектру інформації, яка складає банківську таємницю про фінансові операції, які підлягають фінансованому моніторингу. Крім того, Пояснювальна записка до законопроекту не містить достатніх обґрунтувань щодо звуження обсягу інформації, що передається банками спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу.

Певної техніко-юридичної корекції потребує редакція частини 7. Зокрема, замість слів “відповідно до укладеного договору” доцільно записати “міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України”, оскільки правові взаємини України з іншими держави базуються на міжнародних договорів (див. ст.9 Конституції України,ст.2 Закону України “Про міжнародні договори України). На нашу думку, інформація, що передаватиметься уповноваженим органам інших держав має відповідати державним інтересам України та не порушувати банківської таємниці.
Узагальнюючий висновок.

За результатами розгляду в першому читанні законопроект може бути взятий за основу з урахуванням висловлених зауважень і пропозицій.

Керівник управління                                            А.МАЦЮК

Вик. Н.Чечетова, тел. 255-43-22
В.Костюк, тел. 235-79-44

Вернуться к законопроектам

Другие законопроекты

Наверх