Проект Закону про внесення доповнень до Закону України "Про судоустрій"

Номер, дата реєстрації:	6202 від 29.09.2004
Сесія реєстрації:	6 сесія IV скликання
Суб’єкт законодавчої ініціативи:	Народний депутат України
Ініціатор(и) законопроекту:	Черновецький Л.М. IV скликання
Авторський колектив
Головний комітет:	Комітет з питань правової політики
Інші комітети:	Комітет з питань бюджету Комітет з питань Європейської інтеграції
Текст законопроекту та супровідні документи:	Проект Закону 29.09.2004 Подання 29.09.2004 Пояснювальна записка 29.09.2004 Порівняльна таблиця 29.09.2004 Авторський колектив 29.09.2004
Документи, пов’язані із роботою:	Висновок Головного науково-експертного управління 20.10.2004

 

Проходження законопроекту

Останній стан:	Опрацьовується в комітеті
Останній етап проходження:	Вручено для ознайомлення (06.10.2004)

 

 

Законопроект має за мету, як це зазначено в Пояснювальній записці до нього, удосконалити ст. 101 Закону України “Про судоустрій України” шляхом надання суб’єктам ініціювання дисциплінарної відповідальності щодо судді права на оскарження рішення кваліфікаційної комісії суддів з цього питання.

Головне науково-експертне управління, проаналізувавши проект, вважає за необхідне зазначити таке.

1. Проектом передбачено надання народному депутату України, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Голові Верховного Суду України, голові вищого спеціалізованого суду, Міністру юстиції України, голові відповідної ради суддів, членам Ради суддів України права на оскарження рішення кваліфікаційної комісії суддів (далі – ККС) про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Але така норма, на наш погляд, суперечить Конституції України, законам України “Про судоустрій України”, “Про статус суддів” і суті самого інституту оскарження. Останній полягає у тому, що правом на оскарження  повинна бути наділена тільки та особа, на чий правовий статус впливає постановлене рішення. У даному випадку такою особою є суддя, стосовно якого кваліфікаційна комісія суддів виносить рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Саме таке юридично виважене положення відтворене у ст. 101 Закону України “Про судоустрій України”.

Всі інші особи чи органи, які за проектом ініціюють питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, можуть бути, на нашу думку, лише джерелами інформації, з яких ККС отримує, а потім досліджує і перевіряє дані про вчинення суддею відповідного порушення, яке може мати склад дисциплінарного проступку. В процесі провадження по дисциплінарній справі та її розгляду кваліфікаційною комісією суддів ці особи чи органи не є учасниками чи сторонами, хоча і можуть бути запрошені на засідання ККС. Принаймні у цьому полягає особливість притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.

Такий порядок закріплено у ст. 34 Закону України “Про статус суддів”, згідно з якою інформація про неправомірні дії судді може бути отримана від: а) Міністерства юстиції України та його органів на місцях; б) голів відповідних судів, посадових осіб державних органів, установ, організацій, органів місцевого самоврядування; в) засобів масової інформації. Відповідні посадові особи і органи повинні здійснювати перевірку заяв і повідомлень щодо суддів і за наслідками перевірки вносити відповідні подання, які є підставою для порушення дисциплінарного провадження щодо судді.

Цілком логічно, що Закон України “Про статус суддів України” (ст. 101) не наділяє вказаних суб’єктів правом на оскарження рішення ККС про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Якщо іти таким шляхом і в інших подібних правових ситуаціях, то за аналогією слід було б передбачити можливість оскарження вироків та інших рішень суду у справах про притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності, наказів відповідних посадових осіб про притягнення до дисциплінарної відповідальності не лише суб’єктами відповідного процесу, а й народними депутатами України, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Головою Верховного Суду України, головою вищого спеціалізованого суду, Міністром юстиції, іншими міністрами тощо.

Таким способом процес оскарження відповідних рішень можна довести до абсурду.

2. У пояснювальній записці необхідність розробки проекту обґрунтовується тим, що оскільки вказані в проекті особи нібито безпосередньо виступають ініціаторами питання про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, то логічним буде наділити їх правом оскарження вказаного рішення ККС.

Але, по-перше, відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України “Про статус суддів”, не всі вказані в проекті особи наділені правом ініціювати вказане питання стосовно суддів.

По-друге, наділення  народних депутатів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та інших посадових осіб (тобто представників не судової гілки влади) правом безпосередньо, а не через вказані у ст. 34 зазначеного Закону органи і посадових осіб, ініціювати звільнення судді з посади або відкривати дисциплінарне провадження стосовно судді може призвести до небажаного впливу на професійну діяльність судді. Такі самі наслідки можуть мати місце і при наданні цим особам права оскаржувати рішення ККС про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Гарантією недопущення такого впливу на суддів є частина 2 ст. 126 Конституції України, яка прямо забороняє здійснювати його на суддів у будь-який спосіб.

Адже саме з цих підстав Конституційний Суд України своїм Рішенням від 21.05.2002 р. у справі про Закон України “Про Вищу раду юстиції” визнав положення цього Закону (пункти 1 і 2 частин перших статей 30 і 37) про право народного депутата України та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини звертатися до Вищої ради юстиції з пропозицією про звільнення судді з посади або з поданням для відкриття дисциплінарного провадження стосовно судді такими, що є не конституційними.

По-третє, що стосується Рад відповідних судів і Ради суддів України, то вони є органами суддівського самоврядування, які виконують функції суддівського самоврядування, відповідно, у період між конференціями суддів і з’їздами суддів України. Наділення голів цих органів вказаним в проекті правом не відповідає функціям цих органів і суперечить ст. ст. 103, 111, 116 Закону України “Про судоустрій України”.

3. Поставлена в законопроекті проблема торкається тільки суддів місцевих суддів, тобто суддів найнижчої ланки судової системи держави. Але у Пояснювальній записці до проекту обґрунтування такого підходу немає.

4. У проекті Закон України “Про судоустрій України” помилково іменується як Закон України “Про судоустрій”.

Узагальнюючий висновок: за результатами розгляду в першому читанні законопроект доцільно відхилити.

Керівник Головного управління                 А. Р. Мацюк

Вик: М. І. Хавронюк, тел. 235-79-41
В. І. Лисак,           тел. 235-79-21

 

 

 

Стаття 101. Суддя місцевого суду може оскаржити рішення кваліфікаційної комісії суддів про притягнення його до дисциплінарної відповідальності до Вищої ради юстиції не пізніше одного місяця з наступного дня після вручення йому копії рішення. Скарга подається через кваліфікаційну комісію, яка постановила рішення.

Стаття 101. Суддя місцевого суду, а також народний депутат України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Верховного Суду  України (голова вищого спеціалізованого суду – щодо судді відповідного спеціалізованого суду, за винятком ініціювання звільнення судді), міністр юстиції України, голова відповідної ради суддів, члени  Ради суддів України  можуть оскаржити рішення кваліфікаційної комісії суддів про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності до Вищої ради юстиції не пізніше одного місяця з наступного дня після вручення йому копії рішення. Скарга подається через кваліфікаційну комісію, яка постановила рішення.

 

 

1. Обґрунтування необхідності прийняття Закону

Проект Закону України розроблено з метою удосконалення законодавства в частині оскаржень рішень кваліфікаційної комісії особами, які безпосередньо виступали ініціаторами питань щодо дисциплінарної відповідальності того чи іншого судді. Зараз виходить так, що ініціювати дисциплінарну відповідальність є можливість, а дійти до логічного завершення справи немає можливості. Так от, якщо народний депутат України наділений правом ініціювання дисциплінарної відповідальності судді, то логічно буде наділити його і правом оскарження рішення кваліфікаційної комісії, якщо воно його не задовольняє.

2. Цілі і завдання прийняття Закону

Законопроект спрямований на забезпечення можливості суб’єктам ініціювання дисциплінарної відповідальності судді отримати і право оскаржувати рішення кваліфікаційної комісії.

3. Загальна характеристика і основні положення законопроекту

Законопроект передбачає доповнення до Закону України „Про судоустрій”

За своєю структурою проект Закону складається з двох розділів. В першому розділі пропонується безпосередньо внести доповнення до Закону України. Другий розділ визначає термін набуття Законом чинності.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Правовідносини, що виникають, на сьогоднішній день врегульовані Законом України „Про судоустрій”.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація цього законопроекту не потребує додаткових витрат з Державного бюджету України.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття законопроекту.

Прийняття цього законопроекту дасть змогу належним чином реагувати на порушення норм законів, які іноді вчиняють судді в силу свого непрофесіоналізму, недбалості або корумпованості.

Народний депутат України                                                                      Л.М.Черновецький

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

І. Внести до Закону України „Про судоустрій” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, № 27-28, ст. 180 – ВВР, 2004, № 25, ст. 354) такі доповнення:

1. Пункт перший статті 101 Закону після слів „суддя місцевого суду” доповнити словами „а також народний депутат України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Верховного Суду України (голова вищого спеціалізованого суду – щодо судді відповідного спеціалізованого суду, за винятком ініціювання звільнення судді), міністр юстиції України; голова відповідної ради суддів; члени Ради суддів України”.

2. У пункті першому статті 101 Закону слово “може” замінити словом „можуть”; слово „його” замінити словом „судді”.

II. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Проект
Внесений народним депутатом України
Черновецьким Л.М. (в/о 212)