კანონის პროექტი ზოგიერთ საკანონმდებლო აქტში ცვლილებებისა და დამატებების შეტანის შესახებ

Номер, дата реєстрації:	5691 від 24.06.2004
Сесія реєстрації:	5 сесія IV скликання
Суб’єкт законодавчої ініціативи:	Народний депутат України
Ініціатор(и) законопроекту:	Черновецький Л.М. IV скликання
Авторський колектив
Головний комітет:	Комітет з питань фінансів і банківської діяльності
Інші комітети:	Комітет з питань бюджету Комітет з питань Європейської інтеграції
Текст законопроекту та супровідні документи:	Проект Закону 24.10.2004 Подання 24.10.2004 Пояснювальна записка 24.10.2004 Порівняльна таблиця 24.10.2004 Авторський колектив 24.10.2004
Документи, пов’язані із роботою над законопроектом:	Висновок Головного науково-експертного управління 16.09.2004

Проходження законопроекту

Останній стан:	Опрацьовується в комітеті
Останній етап проходження:	Вручено для ознайомлення (30.06.2004)

(реєстр. № 5691 від 24.06.2004, внесений народним депутатом України Черновецьким Л.М.)

Проектом вносяться зміни до Законів України “Про банки і банківську діяльність” та “Про Національний банк України”, за якими, зокрема,  змінюється порядок застування заходів впливу  до банків або інших осіб, які можуть бути об‘єктами перевірки НБУ, за порушення банківського законодавства або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, та утворюється Апеляційна комісія НБУ та банківських об‘єднань.

Розглянувши поданий законопроект, Управління вважає за необхідне висловити щодо нього наступне.

1. Змінами до ст.73 Закону України “Про банки і банківську діяльність” пропонується встановити, що НБУ буде застосовувати заходи впливу передбачені цією статтею на підставі відповідного судового рішення,  а не самостійно, як це передбачено чинною редакцією цієї статті.  Натомість, значна частина цих заходів є економічними чи організаційними, що мають застосовуватись не судом як органом правосуддя, а НБУ як органом, що здійснює банківське регулювання та нагляд (ст.7 Закону України “Про Національний банк України”). Зокрема, це стосується таких заходів:   письмове  застереження щодо припинення порушення та вжиття необхідних заходів для виправлення ситуації, зменшення невиправданих витрат банку, обмеження невиправдано високих процентних виплат за залученими коштами, зменшення чи відчуження неефективних інвестицій (п.1 частини 1 ст.73 Закону України “Про банки і банківську діяльність”); скликання  загальних  зборів учасників,  спостережної ради банку, правління (ради директорів) банку для прийняття програми фінансового оздоровлення банку або плану реорганізації банку (п.2 частини 1 цієї статті); видача розпорядження  щодо зупинення  виплати  дивідендів  чи  розподілу  капіталу  в будь-якій іншій формі (підпункт “а” п.4 частини 1 цієї статті),  встановлення для банку підвищених економічних нормативів (підпункт “б” зазначеного пункту), підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами (підпункт “в” зазначеного пункту).  Щодо штрафу (підпункт “е” зазначеного пункту), то навряд чи доцільно запроваджувати порядок, за яким він буде накладатися НБУ на підставі судового рішення, більш доцільним є його накладення або НБУ, або судом безпосередньо.

Крім цього, звертаємо увагу на те, що порядок застосування заходів впливу, передбачений змінами до ст.73 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, суперечить змінам, що пропонується внести до ст.74 цього Закону, за якими застосування будь-яких заходів впливу здійснюється виключно за судовим рішенням.

2. Змінами до частин 3 та 6 ст.99 Закону України “Про банки і банківську діяльність” пропонується встановити, що оскарження рішень чи дій НБУ до суду зупиняє їх виконання, на відміну від чинної редакції цієї статті, за якою встановлено, що таке оскарження не зупиняє їх виконання. На нашу думку, ці частини краще вилучити взагалі, а питання про зупинення дій та рішень НБУ, які оскаржуються, вирішувати на підставі ст.67 Господарського процесуального кодексу України, який передбачає право суду винести ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії.

3. Новою ст.61¹, якою доповнюється Закон України “Про Національний банк України”, пропонується утворення НБУ разом з об‘єднаннями банків Апеляційної комісії. Натомість,функції цієї комісії у статті не визначені, а тому вважаємо законодавче закріплення її існування недоцільним.

Узагальнюючий висновок: За результатами розгляду у першому читанні проект Закону України “Про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів України (щодо гарантування діяльності банків України)” доцільно відправити на доопрацювання з повторним поданням його на перше читання.

Керівник Головного
науково-експертного управління                             Мацюк А.Р.

Вик.: Зуб І.В.,
Задонський П.А.

Закон України „Про банки і банківську діяльність”

Речення перше частини першої ст. 73 „Заходи впливу”У разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об’єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню має право застосувати заходи впливу, до яких відносяться: Частина друга ст. 74: Порядок застосування заходів впливу, передбачених цим Законом, а також розмір фінансових санкцій, що застосовуються до банків та інших юридичних осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, встановлюються законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України. Стаття 99. Оскарження рішень Національного банку України. Банк або інші особи, на які поширюються повноваження Національного банку України, мають право оскаржити в суді у встановленому законодавством порядку рішення, дії або бездіяльність Національного банку України чи його посадових осіб, а так само рішення, дії чи бездіяльність тимчасового адміністратора та ліквідатора. Рішення про призначення тимчасового адміністратора або ліквідатора можуть бути оскаржені в суді за відсутності підстав, визначених цим Законом. Оскарження не зупиняє виконання оскаржуваного рішення або дії. При розгляді в суді справи, порушеної внаслідок або у зв’язку із застосуванням цього Закону проти Національного банку України або його службовця, тимчасового адміністратора або ліквідатора тимчасовий адміністратор, ліквідатор або спеціаліст, призначений представляти або допомагати тимчасовому адміністратору або ліквідатору, несуть відповідальність за шкоду, завдану внаслідок рішень, дій або бездіяльності, виконаних згідно з обов’язками та повноваженнями або в ході їх виконання в рамках тимчасової адміністрації або ліквідації банку, якщо такі дії або бездіяльність були умисними. Шкода, заподіяна внаслідок професійної помилки тимчасового адміністратора або ліквідатора, відшкодовується згідно з законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами про страхування фінансового ризику. Оскарження або інший судовий розгляд, пов’язаний із оскарженням, незупиняють тимчасову адміністрацію, ліквідацію банку та інші оскаржувані заходи та рішення.

Речення перше частини першої ст. 73 „Заходи впливу” У разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об’єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню має право на підставі відповідного судового рішення застосувати заходи впливу, до яких відносяться: Частина друга ст. 74: Порядок застосування заходів впливу, передбачених цим Законом, а також розмір фінансових санкцій, що застосовуються до банків та інших юридичних осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, встановлюються законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України. Застосування будь-яких заходів впливу, передбачених цим Законом, здійснюється виключно за судовим рішенням. Стаття 99. Оскарження рішень Національного банку України. Банк або інші особи, на які поширюються повноваження Національного банку України, мають право оскаржити в суді у встановленому законодавством порядку рішення, дії або бездіяльність Національного банку України чи його посадових осіб, а так само рішення, дії чи бездіяльність тимчасового адміністратора та ліквідатора. Рішення про призначення тимчасового адміністратора або ліквідатора можуть бути оскаржені в суді за відсутності підстав, визначених цим Законом. Оскарження зупиняє виконання оскаржуваного рішення або дії. При розгляді в суді справи, порушеної внаслідок або у зв’язку із застосуванням цього Закону проти Національного банку України або його службовця, тимчасового адміністратора або ліквідатора тимчасовий адміністратор, ліквідатор або спеціаліст, призначений представляти або допомагати тимчасовому адміністратору або ліквідатору, несуть відповідальність за шкоду, завдану внаслідок рішень, дій або бездіяльності, виконаних згідно з обов’язками та повноваженнями або в ході їх виконання в рамках тимчасової адміністрації або ліквідації банку, якщо такі дії або бездіяльність були умисними. Шкода, заподіяна внаслідок професійної помилки тимчасового адміністратора або ліквідатора, відшкодовується згідно з законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами про страхування фінансового ризику. Оскарження або інший судовий розгляд, пов’язаний із оскарженням, зупиняють тимчасову адміністрацію, ліквідацію банку та інші оскаржувані заходи та рішення.

Частина друга ст. 44 Закону України „Про Національний банк України”: До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю належать: 1) видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій; 2) видача та відкликання ліцензій, здійснення контролю, у тому числі шляхом здійснення планових і позапланових перевірок, за діяльністю банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів), які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, в частині дотримання ними валютного законодавства;   відсутня

Частина друга ст. 44 Закону України „Про Національний банк України”:   До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю належать: 1) видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій; 2) видача та відкликання (за судовим рішенням) ліцензій, здійснення контролю, у тому числі шляхом здійснення планових і позапланових перевірок, за діяльністю банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів), які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, в частині дотримання ними валютного законодавства;   „Стаття 61-1. Апеляційна комісія Національного банку та банківських об’єднань. З метою підвищення ефективності здійснення Національним банком України покладених на нього функцій у сфері банківського нагляду та валютного контролю, забезпечення об’єктивності під час розгляду звернень банків (фінансових установ) з приводу застосування до них Національним банком України заходів впливу і мір відповідальності (фінансових санкцій) за порушення валютного законодавства, Національний банк України разом з об’єднаннями банків загальноукраїнського та регіонального рівнів, які зареєстровані у встановленому законодавством порядку, створює Апеляційну комісію. Апеляційна комісія складається на сімдесят відсотків з уповноважених представників об’єднань банків загальноукраїнського та регіонального рівнів і на тридцять відсотків – зі службовців Національного банку України. Регламент роботи Апеляційної комісії визначається Положенням про Апеляційну комісію, яке приймається Національним банком України за погодженням з керівними органами об’єднань банків загальноукраїнського та регіонального рівнів.”

 

1. Мета, завдання та основні положення запропонованих змін до Законів

Запропонований законопроект ставить за мету, по-перше, унормування взаємовідносин між Національним банком України та комерційними банками, судового порядку вирішення будь-яких конфліктів між ними; по-друге, введення у стосунки між Національним банком та банками норми цивільного процесуального права, яка визначає зобов’язання призупиняти оскаржувані рішення до судового розгляду їх по суті. Законопроектом також пропонується встановити справедливу квоту для банківських об’єднань у складі Апеляційної комісії Національного банку.

2. Обґрунтування необхідності внесення змін до Законів

Останнім часом спостерігається не дуже обґрунтовані намагання Національного банку звузити коло передбачених чинним законодавством прав вітчизняних банків. При цьому зачіпаються конституційні права та законні інтереси сотень тисяч громадян України – вкладників банків, їх клієнтів та акціонерів.

Прийняття запропонованого Закону унеможливить будь-яке навмисне погіршення умов роботи вітчизняних банків.

3. Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття зазначеного Закону видатків з Державного бюджету України не потребуватиме.

4. Прогноз соціально-економічних наслідків прийняття змін до Закону

Прийняття змін до Закону сприятиме захисту конституційних прав і свобод громадян України, нормальному процесу розвитку українських банків, зростанню рівня економіки країни у цілому.

Народний депутат України                                                                      Л.М.Черновецький

Верховна Рада України  п о с т а н о в л я є:

І. Внести до Закону України „Про банки і банківську діяльність” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 5-6, ст. 30 – 2004, № 13, ст. 181) такі зміни та доповнення:

1. У першому реченні частини першої статті 73 внести після слів „Національний банк України адекватно вчиненому порушенню має право” додати слова „на підставі відповідного судового рішення”.

2. Частину другу статті 74 доповнити реченням такого змісту: „Застосування будь-яких заходів впливу, передбачених цим Законом, здійснюється виключно за судовим рішенням”.

3. У частинах третій та шостій статті 99 слово „не” виключити.

ІІ. Внести до Закону України „Про Національний банк України” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, № 29, ст. 238 – ВВР, 2004, № 19, ст. 256) такі доповнення:

1. У пункті 2 частини другої статті 44 після слів „та відкликання”  додати слова „(за судовим рішенням)”.

2. Доповнити Закон статтею 61-1 такого змісту:

„Стаття 61-1. Апеляційна комісія Національного банку та банківських об’єднань.

З метою підвищення ефективності здійснення Національним банком України покладених на нього функцій у сфері банківського нагляду та валютного контролю, забезпечення об’єктивності під час розгляду звернень банків (фінансових установ) з приводу застосування до них Національним банком України заходів впливу і мір відповідальності (фінансових санкцій) за порушення валютного законодавства, Національний банк України разом з об’єднаннями банків загальноукраїнського та регіонального рівнів, які зареєстровані у встановленому законодавством порядку, створює Апеляційну комісію.

Апеляційна комісія складається на сімдесят відсотків з уповноважених представників об’єднань банків загальноукраїнського та регіонального рівнів і на тридцять відсотків – зі службовців Національного банку України.

Регламент роботи Апеляційної комісії визначається Положенням про Апеляційну комісію, яке приймається Національним банком України за погодженням з керівними органами об’єднань банків загальноукраїнського та регіонального рівнів.”

ІІІ. Цей Закон набуває чинності з дня його опублікування.

Проект
Внесений народним депутатом України
Л.М.Черновецьким (в\о 212)