კანონის პროექტი უკრაინის ზოგიერთ საკანონმდებლო აქტში დამატებების შეტანის შესახებ

Номер, дата реєстрації:	8197 від 23.09.2005
Дата	02.06.2005
Сесія реєстрації:	8 сесія IV скликання
Суб’єкт законодавчої ініціативи:	Народний депутат України
Ініціатор(и) законопроекту:	Черновецький Л.М. IV скликання
Авторський колектив
Головний комітет:	Комітет з питань фінансів і банківської діяльності
Інші комітети:	Комітет з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Комітет з питань правової політики Комітет з питань бюджету Комітет з питань Європейської інтеграції
Текст законопроекту та супровідні документи:	Проект Закону 21.09.2005 Подання 21.09.2005 Пояснювальна записка 21.09.2005 Порівняльна таблиця 21.09.2005 Авторський колектив 21.09.2005
Документи, пов’язані із роботою:	Висновок Головного науково-експертного управління 18.10.2005

 

Проходження законопроекту :

Останній стан:	Опрацьовується в комітеті
Останній етап проходження:	Направлено на висновок Уряду (05.10.2005)

1. Обґрунтування необхідності прийняття Закону

Категорично стверджую: без банківської таємниці немає ринкової економіки. Без ринкової економіки не може бути демократичної держави.

Можу навести приклади: сталінський Радянський Союз та гітлерівська Німеччина. Там не було банківської таємниці, від НКВС та гестапо таємниць взагалі не було. Не було й ринкової економіки. Не було й демократії. Був тоталітаризм. Обидві держави пішли у небуття. Щоправда, залишили по собі людству „на згадку” десятки мільйонів загублених життів.

Здається, чинним законодавством передбачені достатні умови збереження банківської таємниці. Але існує одна лазівка. Закон не забороняє працівнику підрозділу, що веде оперативно-розшукову діяльність, залучити до негласного співробітництва службовця будь-якого банку. Потім цьому „джерелу інформації” дається завдання: протиправно простежити рух коштів на рахунку фізичної або юридичної особи та доповісти оперативнику. І не треба порушувати кримінальну справу, не треба йти до судді за дозволом розкрити банківську таємницю.

Для чого оперативний працівник, якщо це насправді відбувається (а воно реально відбувається!), обходить законодавство таким протиправним чином? Тільки для того, щоб продати інформацію про громадянина чи підприємця конкурентам або бандитам. Або для того, щоб самому шантажувати підприємця. Але тільки не в інтересах закону, не в інтересах держави.

Звернімося тепер до „обличчя” вітчизняних оперативно-розшукових „лицарів”. Міністерство внутрішніх справ досить довго очолювала людина, яку зараз оголосили у розшук – крадій та покидьок. Один з міліцейських генералів своїми злодійськими руками задушив журналіста. А два чи три полковники міліції йому у цьому допомагали.

Треба бути дуже наївною людиною, щоб вірити, що раптом все змінилося. Злодії у міліцейських (та й інших) погонах залишилися. Потрібен чималий час, щоб суспільство та держава позбулися перевертнів у правоохоронних органах. А поки є загроза від злочинця в уніформі, вкрай потрібні дієві гарантії захищеності банківської таємниці.

Цю лазівку треба закрити раз і назавжди. І зробити це невідкладно. І нехай оперативні працівники та їхні „джерела інформації” знають, що за протиправне розкриття банківської таємниці „світить” лава підсудних.

З великою цікавістю чекаю висновки відповідних міністерств та відомств на мій законопроект. Невже хтось із державних чиновників наважиться відстоювати право оперативників розкривати банківську таємницю протиправними способами?! Це було б дуже пізнавально. Рекомендував би такому чиновнику одразу після заперечень щодо концепції законопроекту не полінуватися, взяти чистий аркуш паперу та написати заяву про відставку. А обґрунтувати заяву про відставку таким епіграфом: „Я принципово і категорично за розкриття банківської таємниці оперативно-розшуковим шляхом!”

2. Цілі і завдання прийняття Закону

Завдання запропонованого Закону – ефективне посилення законодавчого захисту банківської таємниці.

3. Загальна характеристика та основні положення законопроекту

Проектом Закону пропонується ввести відповідні застереження аналогічного змісту в закони України „Про банки і банківську діяльність” та „Про оперативно-розшукову діяльність”, увести нову норму в Кримінальний кодекс України, а також доповнити частину першу Кримінально-процесуального кодексу України.

Доповнення до перших двох законів забороняють використання можливостей оперативно-розшукової діяльності для протиправного розкриття банківської таємниці всупереч порядку, який передбачений статтею 62 Закону України „Про банки і банківську діяльність”. Нова норма Кримінального кодексу передбачає кримінальну відповідальність за розкриття банківської таємниці поза законодавчо встановленим порядком. При цьому кримінальна відповідальність передбачена не тільки для службової особи підрозділу, що займається оперативно-розшуковою діяльністю, але й для їхніх негласних співробітників, тобто службовців банківських установ, які з тих чи інших причин та обставин змушені були почати негласно „співробітничати”.

Доповнення до частини першої статті 112 Кримінально-процесуального кодексу передбачає, що досудове слідство у таких справах будуть проводити слідчі органів прокуратури. Розслідування кримінальних справ щодо працівників підрозділів, які займаються оперативно-розшуковою діяльністю, традиційно покладено на слідчих прокуратури. І це правильно. Нічого кращого, на жаль, у нас не винайдено.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Нормативно-правову базу у цій сфері становлять закони України „Про банки і банківську діяльність”, „Про оперативно-розшукову діяльність”, Кримінальний та Кримінально-процесуальний кодекси України.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття запропонованого законопроекту не викличе видатків з Державного бюджету України.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття законопроекту

Якщо покінчити з протиправним розкриттям банківської таємниці, вітчизняні підприємці будуть працювати спокійніше. Чим рідше підприємець змушений давати хабара „оперативно-розшуковим” ділкам, тим прозоріший його бізнес, підприємець не „переповзає” у тінь. А прозорий бізнес, на відміну від тіньового, приносить Державному бюджету прибутки. Від цього соціально-економічні та всі інші наслідки будуть тільки позитивними (якщо не враховувати незадоволення корумпованих ділків від „оперативно-розшукової діяльності”).

 

Закон України „Про банки і банківську діяльність”

Стаття 61. Зобов’язання щодо збереження банківської таємниці Банки зобов’язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом: 1) обмеження кола осіб,  що мають доступ до  інформації, яка становить банківську таємницю; 2) організації  спеціального  діловодства  з документами,  що містять банківську таємницю; 3) застосування технічних засобів для    запобігання несанкціонованому доступу до   електронних та інших носіїв інформації; 4) застосування застережень щодо   збереження банківської таємниці та  відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом. Службовці банку при вступі на посаду підписують зобов’язання щодо збереження  банківської таємниці. Керівники та службовці банків зобов’язані не розголошувати та не  використовувати з вигодою для себе чи для третіх осіб конфіденційну інформацію, яка стала відома їм при виконанні своїх службових обов’язків. Приватні особи та організації, які при  виконанні своїх функцій або наданні послуг банку безпосередньо чи опосередковано отримали конфіденційну інформацію, зобов’язані не розголошувати цю інформацію і  не використовувати її на свою користь чи на користь третіх осіб. У разі заподіяння банку чи його клієнту збитків шляхом витоку інформації про банки та їх клієнтів з органів, які уповноважені здійснювати банківський нагляд, збитки  відшкодовуються винними органами.

Стаття 61. Зобов’язання щодо збереження банківської таємниці Банки зобов’язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом: 1) обмеження кола осіб, що мають доступ до  інформації,  яка становить банківську таємницю; 2) організації  спеціального  діловодства  з документами,  що містять банківську таємницю; 3) застосування технічних засобів для    запобігання несанкціонованому доступу до   електронних та інших носіїв інформації; 4) застосування застережень щодо збереження   банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом. Службовці банку при вступі на посаду підписують зобов’язання щодо збереження банківської таємниці. Керівники та службовці банків зобов’язані не розголошувати та не використовувати з вигодою для себе чи для третіх осіб конфіденційну інформацію, яка стала відома їм при виконанні своїх службових обов’язків. Приватні особи та організації, які при виконанні  своїх функцій або наданні послуг банку безпосередньо чи опосередковано отримали конфіденційну інформацію, зобов’язані не розголошувати цю інформацію і не використовувати її на свою користь чи на користь третіх осіб. Забороняється проведення підрозділами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, будь-яких оперативно-розшукових заходів, метою яких є розкриття банківської таємниці, поза порядком, що передбачений статтею 62 цього Закону. У разі заподіяння банку чи його клієнту збитків шляхом витоку інформації про банки та їх клієнтів з органів, які уповноважені здійснювати банківський нагляд, збитки відшкодовуються винними органами.

 

Закон України „Про оперативно-розшукову діяльність”

Стаття 6. Підстави для проведення оперативно-розшукової діяльностіПідставами для проведення оперативно-розшукової діяльності є:1) наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів, про:- злочини, що готуються або вчинені невстановленими особами;- осіб, які готують або вчинили злочин;- осіб, які переховуються від органів розслідування, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання;- осіб безвісно відсутніх; - розвідувально-підривну діяльність спецслужб іноземних держав, організацій та окремих осіб проти України; - реальну загрозу життю, здоров’ю, житлу, майну працівників суду і правоохоронних органів у зв’язку з їх службовою діяльністю, а також особам, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членам їх сімей та близьким родичам, з метою створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя; співробітників розвідувальних органів України у зв’язку із службовою діяльністю цих осіб, їх близьких родичів, а також осіб, які конфіденційно співробітничають або співробітничали з розвідувальними органами України, та членів їх сімей з метою належного здійснення розвідувальної діяльності; 2) запити повноважних державних органів, установ та організацій про перевірку осіб у зв’язку з їх допуском до державної таємниці і до роботи з ядерними матеріалами та на ядерних установках; 3) потреба в отриманні розвідувальної інформації в інтересах безпеки суспільства і держави. Зазначені підстави можуть міститися в заявах, повідомленнях громадян, посадових осіб, громадських організацій, засобів масової інформації, у письмових дорученнях і постановах слідчого, вказівках прокурора, ухвалах суду в кримінальних справах, що знаходяться в його провадженні, матеріалах органів дізнання, інших правоохоронних органів, у запитах оперативних підрозділів міжнародних правоохоронних органів та організацій інших держав, а також запитах повноважних державних органів, установ та організацій, визначених Кабінетом Міністрів України, про перевірку осіб у зв’язку з їх допуском до державної таємниці і до роботи з ядерними матеріалами та на ядерних установках. Забороняється приймати рішення про проведення оперативно-розшукових заходів при відсутності підстав, передбачених у цій статті.

Стаття 6. Підстави для проведення оперативно-розшукової діяльності Підставами для проведення оперативно-розшукової діяльності є: 1) наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів, про: - злочини, що готуються або вчинені невстановленими особами; - осіб, які готують або вчинили злочин; - осіб, які переховуються від органів розслідування, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання; - осіб безвісно відсутніх; - розвідувально-підривну діяльність спецслужб іноземних держав, організацій та окремих осіб проти України; - реальну загрозу життю, здоров’ю, житлу, майну працівників суду і правоохоронних органів у зв’язку з їх службовою діяльністю, а також особам, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членам їх сімей та близьким родичам, з метою створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя; співробітників розвідувальних органів України у зв’язку із службовою діяльністю цих осіб, їх близьких родичів, а також осіб, які конфіденційно співробітничають або співробітничали з розвідувальними органами України, та членів їх сімей з метою належного здійснення розвідувальної діяльності; 2) запити повноважних державних органів, установ та організацій про перевірку осіб у зв’язку з їх допуском до державної таємниці і до роботи з ядерними матеріалами та на ядерних установках; 3) потреба в отриманні розвідувальної інформації в інтересах безпеки суспільства і держави. Зазначені підстави можуть міститися в заявах, повідомленнях громадян, посадових осіб, громадських організацій, засобів масової інформації, у письмових дорученнях і постановах слідчого, вказівках прокурора, ухвалах суду в кримінальних справах, що знаходяться в його провадженні, матеріалах органів дізнання, інших правоохоронних органів, у запитах оперативних підрозділів міжнародних правоохоронних органів та організацій інших держав, а також запитах повноважних державних органів, установ та організацій, визначених Кабінетом Міністрів України, про перевірку осіб у зв’язку з їх допуском до державної таємниці і до роботи з ядерними матеріалами та на ядерних установках. Забороняється проведення підрозділами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, будь-яких оперативно-розшукових заходів, метою яких є розкриття банківської таємниці, поза порядком, що передбачений статтею 62 Закону України „Про банки і банківську діяльність. Забороняється приймати рішення про проведення оперативно-розшукових заходів при відсутності підстав, передбачених у цій статті.

 

Кримінальний кодекс України

(норма відсутня)

Стаття 231. Незаконне збирання шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності з метою використання або використання відомостей, що становлять банківську таємницю. Умисні дії службових осіб підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також осіб, які залучаються до виконання завдань оперативно-розшукової діяльності, спрямовані на отримання шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності, всупереч порядку, передбаченому чинним законодавством у сфері банківської діяльності, відомостей, що становлять банківську таємницю, з метою розголошення чи іншого використання цих відомостей, а також незаконне використання таких відомостей, –караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

 

Кримінально-процесуальний кодекс України

Стаття 112, частина перша

Стаття 112. ПідслідністьУ справах про злочини, передбачені статтями 115, 116, 117, 118, 119, 120, 137, 140, 141, 142, 143, 144, 145, 146, 152, 157, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 166, частиною 2 статті 168, статями 170, 171, 172, 173, 175, частиною 3 статті 176, частиною 3 статті 177, статтями 182, 183, частиною 2 статті 184, статтями 209, частиною 3 статті 229, 233, 234, 235, 236, 237, 238, 244, 253, 271, 272, 273, 274, 275, 276, 281, 335, 336, 338, 342, 343, 344, 345, 346, 347, 348, 349, 350, 351, 352, 364, 365, 366, 367, 368, 369, 370, 371, 372, 373, 374, 375, 376, 377, 378, 379, 380, 381, 382, 383, 392, 397, 398, 399, 400, 402, 403, 404, 405, 406, 407, 408, 409, 410, 411, 412, 413, 414, 415, 416, 417, 418, 419, 420, 421, 423, 424, 425, 426, 427, 428, 429, 430, 431, 432, 433, 434, 435, 438, 439, 441, 445 Кримінального кодексу України, а також у всіх справах про злочини, вчинені службовими особами, які займають особливо відповідальне становище, відповідно до частини першої статті 9 Закону України „Про державну службу” та особами, посади яких віднесено до 1-3 категорії посад, працівниками правоохоронних органів досудове слідство провадиться слідчими прокуратури. За постановою Генерального прокурора України, його заступників, прокурора області та прирівняних до них прокурорів слідчими прокуратури можуть розслідуватися і інші злочини.

Стаття 112. ПідслідністьУ справах про злочини, передбачені статтями 115, 116, 117, 118, 119, 120, 137, 140, 141, 142, 143, 144, 145, 146, 152, 157, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 166, частиною 2 статті 168, статями 170, 171, 172, 173, 175, частиною 3 статті 176, частиною 3 статті 177, статтями 182, 183, частиною 2 статті 184, статтями 209, частиною 3 статті 229, 231, 233, 234, 235, 236, 237, 238, 244, 253, 271, 272, 273, 274, 275, 276, 281, 335, 336, 338, 342, 343, 344, 345, 346, 347, 348, 349, 350, 351, 352, 364, 365, 366, 367, 368, 369, 370, 371, 372, 373, 374, 375, 376, 377, 378, 379, 380, 381, 382, 383, 392, 397, 398, 399, 400, 402, 403, 404, 405, 406, 407, 408, 409, 410, 411, 412, 413, 414, 415, 416, 417, 418, 419, 420, 421, 423, 424, 425, 426, 427, 428, 429, 430, 431, 432, 433, 434, 435, 438, 439, 441, 445 Кримінального кодексу України, а також у всіх справах про злочини, вчинені службовими особами, які займають особливо відповідальне становище, відповідно до частини першої статті 9 Закону України „Про державну службу” та особами, посади яких віднесено до 1-3 категорії посад, працівниками правоохоронних органів досудове слідство провадиться слідчими прокуратури. За постановою Генерального прокурора України, його заступників, прокурора області та прирівняних до них прокурорів слідчими прокуратури можуть розслідуватися і інші злочини.

Верховна Рада України постановляє:

І. Внести доповнення до таких законодавчих актів України:

1. Статтю 61 Закону України „Про банки і банківську діяльність” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, №№ 5-6, ст. 30 – ВВР, 2005, № 26, ст. 358) доповнити частиною четвертою такого змісту:

„Забороняється проведення підрозділами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, будь-яких оперативно-розшукових заходів, метою яких є розкриття банківської таємниці, поза порядком, що передбачений статтею 62 цього Закону”.

Частину четверту цієї статті вважати частиною п’ятою.

2. Статтю 6 Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність” (Відомості Верховної Ради України, 1992, № 22, ст. 303 – ВВР, 2005, № 25, ст. 335) доповнити частиною третьою такого змісту:

„Забороняється проведення підрозділами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, будь-яких оперативно-розшукових заходів, метою яких є розкриття банківської таємниці, поза порядком, що передбачений статтею 62 Закону України „Про банки і банківську діяльність”.

Частину третю цієї статті вважати частиною четвертою.

3. Доповнити Кримінальний кодекс України (Відомості Верховної Ради України, 2001, №№ 25-26, ст. 131 – Закон України від 06.07.2005 № 2734-15) статтею 2311 такого змісту:

„Незаконне збирання шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності з метою використання або використання відомостей, що становлять банківську таємницю.

Умисні дії службових осіб підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також осіб, які залучаються до виконання завдань оперативно-розшукової діяльності, спрямовані на отримання шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності, всупереч порядку, передбаченому чинним законодавством у сфері банківської діяльності, відомостей, що становлять банківську таємницю, з метою розголошення чи іншого використання цих відомостей, а також незаконне використання таких відомостей, -

караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років”.

4. Частину першу статті 112 Кримінально-процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради Української РСР, 1961, № 2, ст. 15 – Відомості Верховної Ради України, 2005, № 26, ст. 358) після слів „частиною 3 статті 229,” доповнити цифрами „2311”.

ІІ. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України у місячний термін після набрання чинності цим Законом забезпечити перегляд і скасування міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

До № 8197 від 23 вересня 2005 року
Н. д. України Л.М. Черновецький

Метою законопроекту є вдосконалення правового регулювання в сфері захисту банківської таємниці. Для цього пропонується внести зміни та доповнення до законів України «Про банки і банківську діяльність» та «Про оперативно-розшукову діяльність» щодо заборони використання можливостей оперативно-розшукової діяльності для протиправного розкриття банківської таємниці всупереч порядку, який передбачений Законом України «Про банки і банківську діяльність», і ввести до Кримінального кодексу (КК) України нову норму, якою передбачити кримінальну відповідальність за вказані дії.

Проаналізувавши законопроект, Головне науково-експертне управління вважає за необхідне зазначити таке.

1. Законопроектом пропонується внести однакове за своїм змістом доповнення до законів України «Про банки і банківську діяльність» та «Про оперативно-розшукову діяльність» про заборону підрозділам, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, проведення будь-яких оперативно-розшукових заходів з метою розкриття банківської таємниці, всупереч порядку, передбаченому ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Відповідні підстави розкриття банківської таємниці та порядок такого розкриття визначені ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Цією ж статтею визначено перелік державних органів, яким може бути надана інформація, що містить банківську таємницю.

Так само ст. 6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» визначені підстави для проведення оперативно-розшукової діяльності. Забороняється також приймати рішення про проведення оперативно-розшукових заходів при відсутності підстав, передбачених у цій статті.

Ці підстави носять уніфікований характер, а тому вміщувати у цій нормі перелік законів, які заборонено порушувати під час проведення оперативно-розшукових заходів (зокрема, Закону України «Про банки і банківську діяльність»), є неприйнятним з точки зору юридичної техніки.

Крім того, пропозиція про внесення змін до Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» фактично дублює зміст чинної ч. 3 ст. 6 цього Закону, яка забороняє приймати рішення про проведення оперативно-розшукових заходів за відсутності підстав, передбачених у цій статті.

2. Чинний КК України дозволяє притягувати до відповідальності за дії, які пропонує криміналізувати ініціатор законопроекту. Так, ст. 231 КК уже передбачає кримінальну відповідальність за незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю. Тобто цією статтею передбачена відповідальність за дві форми вчинення передбаченого нею злочину:

- дії, спрямовані на отримання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю;

- незаконне використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю, –

якщо це спричинило істотну шкоду суб’єкту господарської діяльності.

Указаною нормою повністю охоплюються дії, що полягають у незаконному збиранні з метою використання та використанні відомостей, що становлять банківську таємницю, причому незалежно від способів такого незаконного збирання.

Ці способи можуть полягати, зокрема, у проведенні без законних підстав оперативно-розшукових заходів (прослуховування телефонних розмов, опитування працівників банку, отримання таких відомостей від осіб, які ними володіють тощо). Причому для притягнення до кримінальної відповідальності за цією статтею достатнім є вчинення дій, спрямованих на незаконне отримання відомостей, що становлять банківську таємницю, незалежно від того, були такі відомості розголошені або використані іншим чином.

Суб’єкт передбачених ст. 231 КК злочинів є загальним. Це, зокрема, означає, що у разі вчинення вказаних дій службовою особою підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, вони кваліфікуються за цією статтею, а також за статтею, яка передбачає відповідний службовий злочин (статті 364, 365, 423, 424 КК).

Якщо ж цей злочин вчинюється “особою, яка залучається до виконання завдань оперативно-розшукової діяльності”, і ці завдання є протизаконними, КК України дозволяє службову особу, яка “залучила” до їх виконання, наприклад, працівника банку, притягнути до відповідальності за статтями 231 і 364 (365, 423 або 424), а “залучену” особу – за ст. 231 КК.

Крім того, у разі, якщо незаконне збирання відомостей, що становлять банківську таємницю, здійснюється шляхом незаконного використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, відповідальність додатково настає за ст. 359 КК.

Створення спеціального складу злочину по відношенню до того, що міститься в ст. 231 КК, лише за суб’єктом злочину та способом збирання відомостей, що становлять банківську таємницю, створить конкуренцію кримінально-правових норм, значно ускладнить кримінально-правову кваліфікацію та призведе до помилок при кваліфікації злочинів.

3. Треба звернути увагу і на те, що у пропонованій проектом новій ст. 231-1 йдеться про дії, вчинені “шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності” “всупереч порядку, передбаченому чинним законодавством у сфері банківської діяльності”. Отже, якщо, наприклад, службова особа підрозділу, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, або “особа, яка залучається до виконання завдань оперативно-розшукової діяльності”, вчинить умисні дії, спрямовані на отримання відомостей, що становлять банківську таємницю:

а) не “шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності” або

б) “всупереч порядку, передбаченому чинним законодавством” не “у сфері банківської діяльності” (а, скажімо, у сфері оперативно-розшукової діяльності чи діяльності по боротьбі з організованою злочинністю), – то її дії однак не можна буде кваліфікувати за ст. 231-1.

4. Ускладнить кваліфікацію і той факт, що обов’язковою ознакою складу злочину, передбаченого ст. 231 КК, є заподіяння істотної шкоди суб’єкту господарської діяльності, а у ст. 231-1 проекту ця ознака не передбачена. Адже це означає, що злочином пропонується визнати будь-які умисні дії, лише спрямовані на отримання певних відомостей (а не ті дії, які власне є таким отриманням), незалежно від того, чи заподіяна ними істотна шкода.

У цьому зв’язку слід звернути увагу на ст. 11 КК, згідно з якою не є злочином дія чи бездіяльність, яка не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди.

5. Нарешті, якщо йти пропонованим цим проектом шляхом і в окремій статті КК передбачати кримінальну відповідальність за незаконне збирання, використання тощо відомостей, що становлять банківську таємницю, службовими особами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також особами, залученими до неї, то треба було б доповнити КК України ще цілою низкою спеціальних статей, якими передбачити відповідальність за аналогічні дії, вчинені:

а) щодо державної, комерційної таємниці, таємниці листування, телефонних розмов та кореспонденції, лікарської таємниці, таємниці усиновлення, адвокатської таємниці, таємниці вчинюваних нотаріальних дій, таємниці сповіді тощо;

б) слідчими, прокурорами, суддями, священнослужителями, службовими особами підприємств, фінансових установ та багатьма іншими категоріями осіб;

в) шляхом проведення дізнання, слідства, прокурорських або інших перевірок тощо.

Ще десятки спеціальних стосовно ст. 232 КК статей можна було б ввести до КК щодо розголошення різних видів таємниць різними особами у різний спосіб.

Проте, запровадження таких новел суперечило б загальним тенденціям розвитку кримінального права. Кримінальне законодавство сучасної України, на відміну від кримінальних законів Середньовіччя, розвивається шляхом створення не казуальних, а максимально абстрактних, узагальнених та уніфікованих кримінально-правових норм. Інший шлях в умовах існуючого масиву законодавства просто неможливий.

Таким чином, чинний КК України містить необхідні підстави для притягнення до відповідальності осіб, які, зловживаючи можливостями оперативно-розшукової діяльності, до якої вони причетні, можуть здійснювати посягання на охоронювану законом банківську таємницю. Потреби у прийнятті додаткових кримінально-правових норм з цього питання немає.

Узагальнюючий висновок: за результатами розгляду в першому читанні законопроект пропонуємо відхилити.

Вик.:

М.І. Хавронюк В.Г. Колпаков О.А. Єрмак

тел. 235-79-41 тел. 235-79-20 тел. 235-79-14