დადგენილების პროექტი „უკრაინის მოქალაქის პასპორტის შესახებ დებულებაში“ ცვლილებებისა და დამატებების შეტანის შესახებ

Номер, дата реєстрації:	6163 від 20.09.2004
Сесія реєстрації:	6 сесія IV скликання
Суб’єкт законодавчої ініціативи:	Народний депутат України
Ініціатор(и) законопроекту:	Черновецький Л.М. IV скликання
Авторський колектив
Головний комітет:	Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин
Інші комітети:	Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Комітет з питань бюджету Комітет з питань Європейської інтеграції
Текст законопроекту та супровідні документи:	Проект Постанови 17.09.2004 Подання 17.09.2004 Пояснювальна записка 17.09.2004 Порівняльна таблиця 17.09.2004
Документи, пов’язані із роботою над законопроектом:	Висновок Головного науково-експертного управління 14.03.2005

 

Проходження законопроекту

Останній стан:	Опрацьовується в комітеті
Останній етап проходження:	Вручено для ознайомлення (23.09.2004)

 

 

1. Обґрунтування необхідності прийняття проекту Постанови
   2 вересня 1993 року Верховною Радою України прийнята Постанова, що затвердила „Положення про паспорт громадянина України”.
   Зазначена Постанова ще не в повній мірі усунула ті прогалини у законодавстві, що сприяють порушенню прав осіб, що не мають постійного місця проживання. Насамперед це стосується тих осіб, які знаходяться за межею забезпеченості, для яких здійснення своїх конституційних прав стає неможливим через фінансову неспроможність мати паспорт громадянина України.
   Запропоновані зміни дають право вважати за місце перебування громадянина при видачі або поновленні паспорта те місце, де ця особа знаходиться переважну кількість часу.
   Таким чином, особа, що не має постійного місця проживання та не має коштів на наймання чи придбання власного житла, тобто найбільш незахищена соціально, має змогу отримати паспорт громадянина України за тим місцем, де вона перебуває найчастіше.
   Але, як це доволі часто відбувається на практиці, людина, що звертається з питання поновлення паспорта громадянина України і не має постійного місця проживання й найбільш соціально незахищена, також не має документального підтвердження своєї особи. Виникає замкнуте коло: щоб отримати паспорт, необхідні документи, що ідентифікують особу, але для ідентифікації особи теж необхідний паспорт або будь-які інші документи, що засвідчують особу.
   Саме тому пропонується зазначити у Положенні, що у випадку поновлення паспорта громадянина України рішення про видачу паспорта може прийматися за наявними документами особи, що подала заяву про одержання або поновлення паспорта. У цьому випадку строк видачі паспорта може бути подовжений для проведення заходів щодо ідентифікації конкретної особи, але не більше ніж на один місяць.
   У випадку відмови у видачі паспорта громадянину надаються офіційні мотивовані письмові пояснення щодо причин відмови. Відмова у видачі паспорта громадянина України може бути оскаржена у керівника вищестоящого органу, який прийняв це рішення, або у суді.
   Відсутність або недостатність соціального захисту цих людей не може бути причиною відмови в отриманні паспорта через неспроможність сплатити всі кошти, що стягують за ці дії відповідні органи держави.
   Тому запропонованими змінами надається можливість особам, що не мають постійного місця проживання, або іншим найбільш соціально незахищеним громадянам отримати паспорт громадянина України, що дає змогу реалізувати свої права та виконувати всі обов’язки громадянина України. При цьому начальник місцевого відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, що приймає рішення про видачу фізичній особі паспорта громадянина України, може прийняти рішення, залежно від майнового стану цієї особи, і про звільнення її від збору за видачу або поновлення паспорта.
   Ці зміни дають право особам, що не мають постійного місця проживання, та іншим найбільш соціально незахищеним громадянам на отримання паспорта громадянина.
   Таким чином, соціально незахищений прошарок нашого суспільства, розміри якого ми собі ще навіть не уявляємо, матиме змогу стати частиною суспільства з узаконенням його конституційних прав та обов’язків.
2. Мета та завдання запропонованих змін
   Метою проекту Постанови є удосконалення норм законодавства щодо забезпечення конституційних прав громадян.
3. Загальна характеристика та основні положення проекту Постанови
   За своєю структурою проект Постанови є законодавчою ініціативою щодо внесення змін до конкретних норм „Положення про паспорт громадянина України”.
4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання
   Зазначені правовідносини врегульовані Постановою Верховної Ради України „Про затвердження Положень про паспорт громадянина України та свідоцтво про народження” № 2503-XII від 26.06.1992, „Положенням про паспорт громадянина України”, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 02.09.1993 № 3423-XII, наказом МВС України „Про затвердження Інструкції щодо правил та порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України” № 316 від 17.08.1994. Зазначені правовідносини врегульовані Цивільним кодексом України, Кодексом України про адміністративні порушення України, Цивільним процесуальним кодексом України, затвердженим Верховною Радою Української РСР 18.06.1963, Цивільним процесуальним кодексом України, затвердженим ВР України 18.03.2004 № 1618-IV, Декретом Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 21.01.1993 № 7-93.
5. Фінансово-економічне обґрунтування
   Прийняття запропонованого проекту Постанови не викличе додаткових видатків з Державного бюджету України. Ненадходження до бюджету очікуються незначні.
6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття проекту Постанови
   Прийняття проекту Постанови матиме лише позитивні наслідки, тому що цивілізована і справедлива норма права завжди сприяє розвитку сталих суспільних відносин, є ще одним кроком для розбудови правової держави.

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є :

До „Положення про паспорт громадянина України” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, № 40, ст. 385; ВВР, 1994, № 51, ст. 450) внести такі доповнення:

1. Абзац перший пункту 12 викласти у такій редакції:
„Видача, поновлення, та обмін паспорта провадиться у місячний термін за місцем постійного проживання або за місцем переважного знаходження громадянина”.

2. Пункт 13 доповнити двома абзацами такого змісту:
„При поновленні паспорта громадянина України рішення про видачу паспорта може прийматися за наявними документами особи, що подала заяву про поновлення зазначеного паспорта. Строк видачі паспорта може бути подовжений для проведення заходів щодо ідентифікації даної особи, але не більше ніж на один місяць.

У випадку відмови у видачі паспорта громадянину надається мотивоване письмове пояснення щодо причин відмови. Рішення про відмову у видачі паспорта громадянина України може бути оскаржено у вищестоящого керівника відповідної структури, який повинен його розглянути протягом 5 робочих днів з моменту отримання скарги та надати ґрунтовну відповідь, або у суді.”

3. Пункт 14 викласти у такій редакції:
„14. За видачу, поновлення або обмін паспорта справляється державне мито. Інші збори справляти заборонено.
Громадянин може бути звільнений від сплати державного мита за видачу, поновлення або обмін паспорта рішенням керівника відповідного органу, що видає паспорт, у разі, якщо громадянин має рівень доходів нижчий прожиткового рівня.”

ІІ. Ця Постанова набуває чинності з 1 січня 2005 року.

Проект,
внесений народним депутатом України
Л.М.Черновецьким (в\о 212)

Проектом передбачено:

1. забезпечити видачу, поновлення та обмін паспорта громадянина України у місячний термін за місцем постійного проживання або за місцем переважного знаходження громадянина;
2. дозволити поновлення паспорта громадянина України за рішенням про видачу паспорта і за наявними документами особи, що подала заяву про поновлення зазначеного паспорта. Строк видачі паспорта може бути подовжений для проведення заходів щодо ідентифікації даної особи, але не більше ніж на один місяць;
3. зобов’язати осіб, уповноважених на видачу паспортів, в разі прийняття ними рішення про відмову у видачі паспорта громадянина України, надавати останньому мотивоване пояснення щодо причин відмови. Рішення про відмову у видачі паспорта громадянина України може бути оскаржено у вищестоящого керівника відповідної структури, який повинен його розглянути протягом 5 робочих днів з моменту отримання скарги та надати ґрунтовну відповідь, або у суді.”
4. заборонити справляти за видачу, поновлення або обмін паспорта будь-які збори, крім державного мита;
5. звільняти від сплати державного мита за видачу, поновлення або обмін паспорта рішенням керівника відповідного органу, що видає паспорт, тих громадянин, рівень доходів яких нижчий прожиткового рівня.

Всі ці пропозиції заслуговують на увагу, як такі, що спрямовані на захист прав людини. Натомість, виходячи із того, що згідно частини першої п.1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України, всі пропозиції проекту що підпадають під наведені положення Конституції України, доцільно викласти в проекті закону про документи, що посвідчують фізичну особу, або проекті закону про паспорти та паспортну систему України.

Щодо конкретних пропозицій проекту

1. Положення проекту про звільнення громадян від сплати державного мита за видачу паспорта, також не може вноситись у проекті цієї Постанови, оскільки пільги щодо сплати державного мита встановлюються Декретом Кабінету Міністрів “Про державне мито” (ст. 4 Декрету). Отже внесення згаданої вище пільги до Декрету Кабміну можна запропонувати у проекті відповідного закону.
2. Звертаємо увагу на те, що назва проекту Постанови містить помилку, а саме: назва Постанови Верховної Ради України, до якої передбачено внесення змін цим проектом, викладена неправильно. Назву цього проекту необхідно викласти в наступній редакції: ”Про внесення змін та доповнень до Постанови Верховної Ради України “Про затвердження положень про паспорт громадянина України та свідоцтво про народження”.
3. Крім того, термінологію проекту не узгоджено із термінологією Цивільного кодексу України та Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”. Так, в цих законодавчих актах відсутні, наприклад, такі термінологічні вирази, як “поновлення паспорта” (пункт четвертий проекту), “місце переважного знаходження громадянина” (пункт третій проекту) тощо.
4. Вимагає конкретизації й положення проекту про те, що „рішення про видачу паспорта може бути прийнято за наявними документами особи, яка подала заяву про поновлення паспорту” (абзац перший пункту другого проекту). Слід або зазначити чіткий перелік таких документів, або дати узагальнююче визначення останніх, наприклад: наявні документи, що посвідчують цю особу чи наявні документи, які слугуватимуть ідентифікації цієї особи.
5. Щодо пропозиції встановити 5-денний термін розгляду скарги на рішення про відмову у видачі паспорту з моменту отримання скарги на таке рішення (абзац другий пункту другого проекту), то її слід узгодити із відповідними положеннями Закону України “Про звернення громадян” (ст.20 Закону), яким встановлені інші терміни оскарження громадянами дій посадових осіб.

Узагальнюючий висновок

Пропонуємо на основі чинної Постанови Верховної Ради України розробити проект Закону України “Про документи, що посвідчують фізичну особу-громадянина України”, доповнивши його позитивними напрацюваннями цього проекту Постанови з врахуванням наведених вище зауважень.

Вик. В.Третьякова
К.Вербицький

До № 6163 від 20.09.2004р.,
внесеного народним депутатом України
Л.Черновецьким