კანონის პროექტი უკრაინის ზოგიერთ კანონში ცვლილებებისა და დამატებების შეტანის შესახებ

Номер, дата реєстрації: 7414 від 22.04.2005
Сесія реєстрації: 7 сесія IV скликання
Суб’єкт законодавчої ініціативи: Народний депутат України
Ініціатор(и) законопроекту: Черновецький Л.М. IV скликання
Авторський колектив  
Головний комітет: Комітет з питань правової політики
Інші комітети: Комітет з питань бюджету
Комітет з питань Європейської інтеграції
Текст законопроекту та супровідні документи:

Проект Закону 21.04.2005
Подання 21.04.2005
Пояснювальна записка 21.04.2005
Порівняльна таблиця 21.04.2005
Авторський колектив 21.04.2005

Документи, пов’язані із роботою:  Висновок Головного науково-експертного управління 15.08.2005

 

Проходження законопроекту

Останній стан: Відхилено та знято з розгляду
Останній етап проходження: Знято з розгляду (08.02.2006)

 

Зв’язані законопроекти

Номер реєстрацiї 7414/П
Дата реєстрацiї 01.12.2005
Назва законопроекту Проект Постанови про відхилення проекту Закону України про внесення змін та доповнень до деяких законів України (щодо виконання рішень третейських судів)

висновок

на проект Закону України “Про внесення змін та доповнень до деяких законів України
(щодо виконання рішень третейських судів)”

(реєстр. № 7414 від 22.04.2005, внесений народним депутатом України Черновецьким Л.М.)

Проектом пропонується внесення змін до Цивільного кодексу України та Законів України “Про третейські суди” і “Про виконавче провадження”, якими, зокрема, дозволяється списання грошових коштів з рахунку клієнта без його розпорядження на підставі рішення третейського суду. Проектом скасовується також виконання рішень третейського суду державною виконавчою службою на підставі виконавчого документу, виданого компетентним судом.

Розглянувши поданий законопроект, вважаємо за необхідне висловити щодо нього наступне.

Головне Управління не підтримує внесення до Законів України “Про третейські суди” та “Про виконавче провадження” змін, спрямованих на скасування примусового виконання рішень третейського суду державною виконавчою службою на підставі виконавчого документу, виданого компетентним загальним або господарським судом.

Це пояснюється тим, що при видачі виконавчого документу відповідний загальний або господарський суд здійснює певну перевірку законності винесення рішення третейським судом, зокрема, перевіряє, чи підвідомча третейському суду справа, яка розглянута ним, чи відповідає склад третейського суду вимогам закону, чи не вирішено третейським судом питання, яке виходить за межі третейської угоди тощо.

У зв‘язку з цим Управління також не підтримує внесення відповідних змін до ЦК України, оскільки вважаємо, що рішення третейського суду, на підставі  якого списуватимуться гроші із рахунку клієнта, має бути перевірено відповідним загальним або господарським судом.

Узагальнюючий висновок: За результатами розгляду у першому читанні законопроект доцільно відхилити.

Керівник Головного управління                                       А.Р. Мацюк

Вик.: Зуб І.В., Задонський П.А.

порівняльна таблиця

до проекту  Закону України „Про внесення змін та доповнень до деяких законів України” (щодо виконання рішень третейських судів)

Чинна редакція

Пропонована редакція

Цивільний кодекс України

Стаття 1071. Підстави списання грошових коштів з рахунка

 1. Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

2. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

Стаття 1071. Підстави списання грошових коштів з рахунку

 1. Банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження.

2. Грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, рішення третейського суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

Стаття 1074. Обмеження права розпоряджання рахунком

1. Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

 

Стаття 1074. Обмеження права розпоряджання рахунком

1. Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду, рішенням третейського суду у випадках, встановлених законом.

 

Закон України „Про третейські суди”

Стаття 2. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

третейський суд – недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин;

третейський суддя – фізична особа, призначена чи обрана сторонами у погодженому сторонами порядку або призначена чи обрана відповідно до цього Закону для вирішення спорів у третейському суді;

третейський розгляд – процес вирішення спору і прийняття рішення третейським судом;

третейська угода – угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом;

регламент постійно діючого третейського суду (далі – регламент третейського суду) – документ, яким визначаються порядок та правила вирішення спорів у третейському суді, правила звернення до третейського суду, порядок формування складу третейського суду, інші питання, пов’язані з вирішенням спорів третейським судом;

сторони третейського розгляду (далі – сторони) – позивач та відповідач. Позивачами є фізичні та юридичні особи, що пред’явили позов про захист своїх порушених чи оспорюваних прав або охоронюваних законом інтересів. Відповідачами є фізичні та юридичні особи, яким пред’явлено позовні вимоги;

компетентний орган – орган управління юридичної особи, який відповідно до її статуту чи положення має право приймати рішення про утворення постійно діючого третейського суду, затверджувати Положення про постійно діючий третейський суд, регламент третейського суду та списки третейських суддів;

компетентний суд – місцевий загальний суд чи місцевий господарський суд, відповідно до підвідомчості та підсудності, встановлених цивільним процесуальним чи господарським процесуальним законом;

склад третейського суду – персональний склад третейського суду, що розглядає конкретну справу;

Третейська палата України – постійно діючий орган самоврядування третейських суддів.

Стаття 2. Визначення термінів

 У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

третейський суд – недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин;

третейський суддя – фізична особа, призначена чи обрана сторонами у погодженому сторонами порядку або призначена чи обрана відповідно до цього Закону для вирішення спорів у третейському суді;

третейський розгляд – процес вирішення спору і прийняття рішення третейським судом;

третейська угода – угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом;

регламент постійно діючого третейського суду (далі – регламент третейського суду) – документ, яким визначаються порядок та правила вирішення спорів у третейському суді, правила звернення до третейського суду, порядок формування складу третейського суду, інші питання, пов’язані з вирішенням спорів третейським судом;

сторони третейського розгляду (далі – сторони) – позивач та відповідач. Позивачами є фізичні та юридичні особи, що пред’явили позов про захист своїх порушених чи оспорюваних прав або охоронюваних законом інтересів. Відповідачами є фізичні та юридичні особи, яким пред’явлено позовні вимоги;

компетентний орган – орган управління юридичної особи, який відповідно до її статуту чи положення має право приймати рішення про утворення постійно діючого третейського суду, затверджувати Положення про постійно діючий третейський суд, регламент третейського суду та списки третейських суддів;

компетентний суд – місцевий загальний суд чи місцевий господарський суд, визначений Положенням чи регламентом про постійно діючий третейський  суд;

склад третейського суду – персональний склад третейського суду, що розглядає конкретну справу;

Третейська палата України – постійно діючий орган самоврядування третейських суддів.

Стаття 55. Виконання рішення третейського суду

Рішення третейського суду виконуються зобов’язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні.

Якщо в рішенні строк його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню.

Виконання рішення третейського суду, якщо воно потребує вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх службовими особами, здійснюється за умови видачі компетентним судом виконавчого документа.

Стаття 55. Виконання рішення третейського суду

Рішення третейського суду виконуються зобов’язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні.

Якщо в рішенні строк його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню.

Стаття 56. Порядок видачі виконавчого документа

Заява про видачу виконавчого документа може бути подана до компетентного суду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом. Така заява підлягає розгляду компетентним судом протягом 15 днів з дня її надходження до суду. Про час та місце розгляду заяви повідомляються сторони, проте неявка сторін чи однієї із сторін не є перешкодою для судового розгляду заяви.

При розгляді заяви про видачу виконавчого документа компетентний суд повинен витребувати справу з постійно діючого третейського суду, в якому зберігається справа, яка має бути направлена до компетентного суду протягом п’яти днів від дня надходження вимоги. У такому випадку строк вирішення заяви про видачу виконавчого документа продовжується до одного місяця.

Ухвала про видачу виконавчого документа направляється сторонам протягом п’яти днів з дня її прийняття.

Сторона, на користь якої виданий виконавчий документ, одержує його безпосередньо у компетентному суді.

Після розгляду компетентним судом заяви про видачу виконавчого документа справа підлягає поверненню до постійно діючого третейського суду.

Компетентний суд відмовляє в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, якщо:

1) на день прийняття рішення за заявою про видачу виконавчого документа рішення третейського суду скасовано компетентним судом;

2) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

3) пропущено встановлений цією статтею строк для звернення за видачею виконавчого документа, а причини його пропуску не визнані судом поважними;

4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

5) третейська угода визнана недійсною компетентним судом;

6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 – 19 цього Закону;

7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, які не передбачені законами України;

8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу компетентного суду відповідну справу.

Ухвала компетентного суду про відмову у видачі виконавчого документа, якщо вона не була оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляції ухвала компетентного суду набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Сторони мають право протягом 15 днів після винесення компетентним судом ухвали про відмову у видачі виконавчого документа оскаржити цю ухвалу в апеляційному порядку. Після набрання законної сили ухвалою про відмову у видачі виконавчого документа спір між сторонами може бути вирішений компетентним судом у загальному порядку.

Виключено.

Стаття 57. Примусове виконання рішення третейського суду

Рішення третейського суду, яке не виконано добровільно, підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.

Виконавчий документ, виданий на підставі рішення третейського суду, може бути пред’явлений до примусового виконання в строки, встановлені Законом України “Про виконавче провадження”.

Стаття 57. Примусове виконання рішення третейського суду

Рішення третейського суду, яке не виконано добровільно, підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.

Рішення третейського суду може бути пред’явлене до примусового виконання в строки, встановлені Законом України „Про виконавче провадження”.

 

Закон України „Про виконавче провадження”

Стаття 18-1. Виконавчі документи

Виконавчими документами є:

1) виконавчі листи, що видаються судами на підставі:

рішень, вироків, ухвал, постанов судів;

рішень іноземних судів і арбітражів, якщо вони визнані й допущені на території України у встановленому законом порядку;

рішення третейського суду;

2) ухвали, постанови судів у випадках, передбачених законом;

3) накази господарських судів, у тому числі ті, що видаються на підставі рішення третейського суду;

4) ухвали, постанови господарських судів у випадках, передбачених законом;

5) виконавчі написи нотаріусів;

6) пункт 6 статті 181 виключено

7) пункт 7 статті 181 виключено

8) посвідчення комісій по трудових спорах;

9) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

10) рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном;

11) рішення Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень у передбачених законом випадках;

12) пункт 12 статті 181 виключено

13) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу;

14) рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на Державну виконавчу службу.

Стаття 18-1. Виконавчі документи

Виконавчими документами є:

1) виконавчі листи, що видаються судами на підставі:

рішень, вироків, ухвал, постанов судів;

рішень іноземних судів і арбітражів, якщо вони визнані й допущені на території України у встановленому законом порядку;

2) ухвали, постанови судів у випадках, передбачених законом;

3) накази господарських судів;

4) ухвали, постанови господарських судів у випадках, передбачених законом;

5) виконавчі написи нотаріусів;

6) пункт 6 статті 181 виключено

7) пункт 7 статті 181 виключено

8) посвідчення комісій по трудових спорах;

9) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

10) рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном;

11) рішення Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень у передбачених законом випадках;

12) пункт 12 статті 181 виключено

13) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу;

14) рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на Державну виконавчу службу;

15) рішення, ухвали третейського суду.

 

Народний депутат України

 

Л.М.Черновецький

Пояснювальна записка

до проекту Закону України „Про внесення змін та доповнень до деяких законів України” (щодо виконання рішень третейських судів)

1. Обґрунтування необхідності прийняття Закону

Норми законопроекту спрямовані на врегулювання діяльності і сприяння розвитку в Україні третейських судів як специфічного інституту врегулювання спірних правовідносин.

Законодавче закріплення процедури примусового виконання рішення третейського суду ґрунтується на нормі ч. 4 ст. 55 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

2. Цілі і завдання прийняття Закону

Законопроект спрямований на законодавче закріплення виконання рішення третейського суду державною виконавчою службою у примусовому порядку, визначеному Законом України „Про виконавче провадження”, у разі невиконання рішення в добровільному порядку.

Зазначений проект розвантажить органи судової влади, на які, згідно з чинним законодавством, покладено обов’язок з видачі виконавчих документів на підставі рішення третейського суду. На сьогоднішній день процедура звернення сторони та розгляду справи про видачу виконавчого документа компетентним судом законодавчо не врегульована.

Виключення процедури „узгодження” рішення третейського суду компетентним судом (при видачі виконавчого листа чи наказу) має на меті не допустити здійснення певного тиску на третейські суди при здійсненні судочинства.

3. Загальна характеристика і основні положення законопроекту

Законопроектом вносяться зміни до Цивільного кодексу України в частині списання коштів з банківського рахунку клієнта та обмеження права користування коштами на рахунку на підставі рішення третейського суду.

Законопроект передбачає внесення змін до Закону України „Про третейські суди” в частині виключення положення обов’язкового звернення сторони до компетентного суду із заявою про видачу виконавчого документа на підставі рішення третейського суду при відмові виконувати рішення в добровільному порядку. Пропонується під визначенням „компетентний суд” вважати загальний, господарський місцеві суди, визначені Положенням чи регламентом постійно діючого третейського суду.

Вносяться зміни та доповнення до Закону України „Про виконавче провадження” у частині надання рішенню та ухвалі третейського суду статусу виконавчого документа.

Відповідно до ст. 30 Закону України „Про третейські суди” місцем проведення третейського розгляду є місцезнаходження третейського суду. При цьому, відповідно до ст. 56 зазначеного Закону, сторона подає заяву про видачу виконавчого документа до компетентного суду, що в переважній більшості випадків знаходиться за місцем розташування відповідача у справі. Така процедура значно ускладнює та затягує виконання рішення третейського суду, що за своєю суттю покликаний спростити та прискорити процес здійснення судочинства між сторонами, у яких є угода про розгляд справи у третейському суді.

Це відповідає духу і букві Конституції України, завданням розбудови демократичного суспільства, правової держави.

За своєю структурою проект Закону складається з двох розділів. В першому розділі пропонується внести зміни до зазначених законів України. Другий розділ визначає термін набуття Законом чинності.

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 24.02.2004 у справі про виконання рішень третейських судів, рішення третейських судів є виконавчими документами, на підставі яких за заявою стягувача державні виконавці мають забезпечити примусове виконання рішень цих судів.

Після прийняття Закону України „Про третейські суди”, відповідно до Розділу VІІ зазначеного Закону, сторона у справі змушена звертатися до компетентного суду за видачею виконавчого документа.

Перелік виконавчих документів наведено у Законі України „Про виконавче провадження”.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація цього законопроекту не потребує додаткових витрат з Державного бюджету України.

Народний депутат України                                                                      Л.М.Черновецький

закон україни

Про внесення змін та доповнень до деяких законів України (щодо виконання рішень третейських судів)

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

І. Внести  зміни та доповнення до таких законодавчих актів України:

1. У Цивільний кодекс України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, №№ 40-44, ст. 356 – Закон України від 03.03.2005, № 2452-IV):

частину другу статті 1071 після слів „на підставі рішення суду” доповнити словами „рішення третейського суду”;

статтю 1074 після слів „за рішенням суду” доповнити словами „рішенням третейського суду”.

2. У Закон України „Про третейські суди” (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2004 р., № 35, ст. 412 ):

абзац 8 частини першої статті 2 викласти у такій редакції: „компетентний суд – місцевий загальний суд чи місцевий господарський суд, визначений Положенням чи регламентом про постійно діючий третейський суд”;

частину третю статті 55 виключити;

статтю 56 виключити;

частину другу статті 57 викласти у такій редакції: „Рішення третейського суду може бути пред’явлене до примусового виконання в строки, встановлені Законом України „Про виконавче провадження”.

3. У Закон України „Про виконавче провадження” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, № 24, ст. 207 – Закон України від 25.03.2005            № 2505-IV):

абзац четвертий пункту першого статті 18-1 виключити;

у пункті третьому статті 18-1 слова „у тому числі ті, що видаються на підставі рішення третейського суду” виключити;

статтю 18-1 доповнити пунктом 15 такого змісту: „15) рішення, ухвали третейського суду”.

II. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Проект
Внесений народним депутатом України
Черновецьким Л.М. (в/о 212)

გადასახადებს დაუბრუნდით