В інтерв'ю одному з українських видань я заявив, що вважаю себе успішним мером. І одним із своїх досягнень я вважаю проведення громадських слухань.
Я підписав розпорядження про проведення у Києві громадських слухань лише через кілька місяців після вступу на посаду мера та голови КМДА, а саме 3 липня 2006 року.
Організатором громадських слухань виступало Головне управління внутрішньої політики КМДА. Його керівники та співробітники відповідали за підбір та узагальнення тем для громадських слухань, визначали мету, час, місце проведення, категорії учасників, які мають обов'язково бути присутніми, готували інформаційні матеріали з питань, що обговорюються, проекти пропозицій за результатами проведення слухань.
У комунальних ЗМІ, на веб-порталі Київміськдержадміністрації завжди давалася інформація про план та теми найближчих громадських слухань на місяць уперед, щоб поінформувати якнайбільшу кількість громадян про проведення слухань, запросити до участі в них.
Для участі у громадських слуханнях залучалися не лише кияни та представники КМДА, а й депутати Київради, депутати районних рад у місті Києві та керівники районних адміністрацій, представники органів самоорганізації населення, політичних партій та громадських організацій, журналісти, керівники підприємств та організацій, діяльність яких пов'язана з питаннями, що обговорюються, діячі науки, експерти.
Я проводив громадські слухання з найактуальніших та найболючіших питань життя столиці на той момент: про запобігання проявам корупції у столичних загальноосвітніх закладах, про упорядкування торгівлі в метрополітені, про ціни на хліб, про запровадження цільового збору на предмети розкоші, про діяльність ЖЕКів, про роботу столичної швидкої допомоги, про тарифи на послуги ЖКГ та безліч інших найважливіших тем.
Але я не лише ініціював проведення громадських слухань у мерії на загальноміському рівні (зазвичай вони проходили у Колонній залі), а й хотів, щоб громадські слухання проводились у кожному районі та мікрорайоні Києва. Щоб люди і на такому рівні могли висловити свою думку, захистити свої інтереси, донести свої прохання та пропозиції до міської влади. Головна мета таких локальних громадських слухань: кияни мали знати, що міська влада хоче і може почути їх.
Особливу увагу таких локальних громадських слухань планувалося зосередити на проблемах, пов'язаних із роботою ліфтів, станом дитячих майданчиків, антисанітарією у місцях зберігання побутового сміття та нерегулярним його вивезенням, з відсутністю на вхідних дверях під'їздів кодових замків, з відсутністю належного освітлення тощо.
Я просив висловитись киян під час таких слухань щодо шляхів подолання заторів на дорогах, методів боротьби з несумлінними власниками авто, які ставили свої транспортні засоби на газонах та інших заборонених місцях. Допомога киян була потрібна також для виявлення аварійних доріг, незаконного будівництва та інших проблем, які турбували мешканців та заважали комфортному життю у столиці.
Столиці на роду написано подавати всій країні приклад чесного та конструктивного діалогу влади та громадян. І я пишаюся тим, що ми показали всій Україні приклад такого діалогу, проводячи громадські слухання на всіх рівнях – від мікрорайону до загальноміського рівня.