Коли мене обирали, мені було надано законом для реалізації задуманого 5 років. Але неможливо за третину цього терміну виконати все і навіть третину того, що задумав, про що мріяв…
У спадок мені дісталися у 2006 році дуже великі проблеми: практично порожня скарбниця та зупинка всіх важливих для киян проектів.
Але завдяки копіткій роботі вже у 2008 році бюджет Києва став рекордним. Він збільшився у 5 разів у порівнянні з бюджетом 2005 року: 25 мільярдів гривень проти 5 мільярдів гривень.
Ми поставили заслону на шляху розкрадання бюджетних коштів. Значну частину з 20 мільярдів гривень приросту доходів бюджету було виведено з тіні. Ми змогли збільшити фінансування всіх ключових сфер міського життя у рази! Лише витрати на розвиток житлово-комунального господарства столиці зросли майже у 3 рази, на медицину – у 2 рази, на освіту – у 2,4 рази, на будівництво метрополітену – у 5 разів.
І в той же час так склалося, що у нашій країні найбільш соціально незахищеними є пенсіонери, ветерани, інваліди, діти-сироти. Всім категоріям киян, які потребували підтримки, за моєю ініціативою з 2006 року виплачувались муніципальні надбавки. Загальноміською комплексною програмою «Турбота» були охоплені понад 600 тисяч мешканців Києва. На щомісячні муніципальні доплати пенсіонерам із київського бюджету у 2007 році було направлено близько 450 мільйонів гривень, а у 2008 році бюджетні асигнування на ці цілі збільшились до 800 мільйонів гривень.
У 2007 році щомісячні додаткові муніципальні пенсії нараховувалися непрацюючим пенсіонерам, які отримували до 800 гривень державної пенсії. А у 2008 році мені вдалося домогтися, щоб щомісячні доплати до пенсій із міського бюджету отримували як непрацюючі, так і працюючі пенсіонери, основна державна пенсія яких не перевищувала 1175 гривень (до 2,5 прожиткових мінімумів). То був прорив для України!
Окрім муніципальних доплат до пенсій, ми першими в країні встановили щомісячні муніципальні надбавки людям важливих та шляхетних професій – медикам, педагогам, соціальним працівникам та працівникам сфери культури. Так, сума коштів, виділених з бюджету на фінансування програм із соціального забезпечення киян, з 2006-го по 2008 рік зросла у 5 разів.
У 2008 році 1,8 мільйона гривень були спрямовані на виплату муніципальних надбавок до зарплат викладачів, які ведуть гуртки дитячої творчості та дитячі спортивні секції. Для педагогічних працівників була встановлена щомісячна муніципальна надбавка у вигляді 20 % посадового окладу. Були забезпечені безкоштовними сніданками 48 тисяч школярів із малозабезпечених сімей, а також запроваджено безкоштовне харчування для студентів ПТУ. Крім того, у 2007 році за гроші міського бюджету було оздоровлено 62 % київських дітей віком до 6 років разом із батьками.
Щодо медиків, то для них була встановлена муніципальна надбавка у розмірі до 50 % посадового окладу. Крім того, в рамках вже іншої моєї ініціативи була розпочата програма забезпечення київських педагогів та лікарів соціальним житлом.
Щодо соціальної картки киянина, то вона була покликана допомогти малозабезпеченим мешканцям столиці заощадити їх і так невеликі кошти. Її ідея полягала у можливості отримати знижку на товар чи послугу у розмірі близько 10 %. Передбачалося, що користуватися карткою можна буде у магазинах, аптеках, перукарнях, пральних, хімчистках та інших закладах сфери обслуговування.
Також я розумів та розумію, що наше майбутнє – у наших дітях. Тому я як Київський міський голова намагався їх усіляко підтримувати. Я регулярно зустрічався з молоддю Києва, радився з ними, брав на роботу у КМДА найкращих та обдарованих випускників столичних вишів.
Ніхто не посперечається з фактом, що навчання – це велика праця. А всяка праця має винагороджуватися. Саме тому я заснував стипендії та премії для найкращих студентів столиці. Щороку спеціальна комісія обирала стипендіатів, які отримували від мене грошові премії. У 2008 році я вручив 150 стипендій і 60 премій найрозумнішим, найпрацьовитішим та найталановитішим студентам.
Крім того, я планував заснувати нову стипендію Київського міського голови – стипендію із залученням до держслужби. Її отримання планувалося для 200 найкращих студентів Києва, які талановиті, успішні у навчанні, у громадському житті та виявляють бажання працювати у структурних підрозділах Київської міської державної адміністрації.
Все, що я коротко спробував вам описати в ідеях та результатах моїх ініціатив, показує, що моє серце було з киянами і воно належить їм!